Наприкінці листопада 2020 року в Уманській районній центральній бібліотеці відбудеться історико-краєзнавча конференція «Уманський край в історії та книзі». До проведення зазначеного заходу планується долучити відомих науковців, краєзнавців, співробітників музеїв, розташованих на території краю, авторів краєзнавчих видань та посібників. 

  2 жовтня в читальній залі бібліотеки відбулося засідання ініціативної групи, до складу якої увійшли Кравчук Л.М - директор РЦБ., Бесараб М.Н. - методист ВСП «Уманський фаховий коледж технологій та бізнесу» УНУС, Лопушан В.П. -  президент Малої академії народних мистецтв на громадських засадах, координатор ТОВ ArtUman, Буряк С.П. - відомий краєзнавець, Сохацька Є. Я. - заступник директора районної бібліотеки по роботі з дітьми. Під час зустрічі було розроблено план  підготовки до проведення конференції, визначено склад виступаючих та коло запрошених. Присутнім буде запропоновано ознайомлення з історіографічними та джерелознавчими проблемами регіональних досліджень, біографічні та генеалогічні дослідження, археологія Уманщини, найменш відомі факти історії населених пунктів.  

  Очікуємо, що матеріали, озвучені учасниками, поєднають історичне, географічне та літературне краєзнавство, через історію району виведуть на загальноісторичні події і явища та в сукупності представлять комплексну ретроспективу  району. Основна ж мета  її - поглиблення знань про рідний край,   розширення кругозору студентської та учнівської молоді, формування світоглядних позицій, розуміння  історичних явищ та трансформація їх у сьогодення.  

 

 «Знавець людських душ»

(до170-річчя від дня народження Гі де Мопасана, 

французського письменника)

5 серпня 1850 року в Нормандії в аристократичній родині народився Анрі Рене Альберт Гі де Мопасан. Автор новел з несподіваною кінцівкою. Він став першим в історії письменником, якого зі впевненістю можна назвати культовим, і першим, кому вдалося за допомогою літератури по-справжньому розбагатіти.

Мопассан служив в армії в 1870-1871 роках, брав участь у франко-пруській війні; потім, оскільки сім'я збідніла, служив чиновником в морському міністерстві десять років. Мопасан наполегливо займався літературою під керівництвом свого родича по материнській лінії - Гюстава Флобера. У коло його спілкування входили Еміль Золя та Іван Тургенєв. З часу проб пера до першої публікації минуло шість років, зате дебют Мопассана в 1880 році виявився виключно успішним.

Він написав 16 томів за 11 років. Найбільш відомі з них «Життя» і «Милий друг», які визнані одними з кращих в французькій літературі. Це справжній тріумф письменника, що прославився також безліччю новел.

Гі де Мопасан - реаліст. У його творах докладний опис життя і побуту людей. Причому людей різних: дворян і простолюдинів, багатих і жебраків, освічених і «простих». Гі де Мопасан не боявся порушувати гострі, болючі питання суспільства. Письменник дуже тонко показує, практично «вивертає» душі своїх героїв, даючи читачеві шанс заглянути туди.

Його герої - справжні, реальні біологічні істоти, що підпорядковуються основним законам природи.

З юності Мопасан побоювався душевної хвороби: в родині була до цього схильність, але надмірне розумове напруження позначилося на психіці письменника. З середини 80-х років Мопассан страждає нападами неврастенії. В кінці 1891 року Мопасан намагається накласти на себе руки, і його поміщають в психіатричну лікарню в паризькому районі Пассі. Гі де Мопассан помер в 1893 році від паралічу мозку.

 

Усіх бажаючих ознайомитися з творами новеліста запрошуємо до районної бібліотеки за адресою: м. Умань, вул.. Залізняка, 2а, 4 поверх.

       

 

30 липня, ми відзначаємо одне з найважливіших свят усього людства — Міжнародний день дружби між державами, культурами та всіма людьми на Землі.

Дружба є найважливішим елементом як взаєморозуміння, так і гарних, добросусідських відносин. Ми, люди, всі такі різні, у нас можуть бути зовсім своєрідні погляди на одні й ті ж речі, різна культура, різні підходи у вирішенні тих чи інших питань, але не маючи дружби між собою, ми починаємо наражати на небезпеку не тільки оточуючих нас людей, але також і самих себе. У ході проведення Міжнародного десятиліття культури миру та ненасильства в інтересах всієї планети, під егідою ООН, яке охопило період з 2001-го по 2010-й рік, цей факт став на стільки очевидний, що на своїй 65-й сесії, що відбулася 27-го квітня 2011-го року в резолюції № 65/275, Генеральна асамблея ООН заснувала нове свято, безпосередньо присвячене цій темі.

«Міжнародним днем дружби» в календарі стала дата 30-е липня.

Не дивлячись на те, що це здавалося б молоде свято в міжнародному календарі, воно має свою, неповторну історію. Спочатку подібну календарну подію як «День дружби», за даними проекту DilovaMova.com, було запропоновано ще в 1920-х роках. Це зробила Американська Національна Асоціація вітальних листівок і така пропозиція мала дуже характерний комерційний підтекст. Популяризації цієї ідеї сприяв Джойс Холл, засновник Hallmark Cards (1930). Було запропоновано відзначати цей День 2-го серпня. Причиною саме цієї дати послужило бажання  розбавити тривалий час між святами у своєму національному календарі. До 1940-х років інтерес до подібного свята з боку Нового світу помітно зменшився, за те аналогічні ініціативи були підтримані в деяких країнах Азії, де були прийняті навіть на офіційному рівні. Нагадаємо, що в епоху новітньої історії, темі «Дружби» приділяється значна увага. Прикладом, вже знайомий всім «День дружби і єднання слов’ян», що відзначається 25-го червня або «Міжнародний день друзів», який відзначається по всьому світу 9-го червня, існує також і неофіційний «День завоювання друзів», що святкується 24 -го листопада. Ідея Всесвітнього Дня Дружби незалежно від раси, культури, кольору шкіри чи віросповідання, вперше була запропонована 20-го липня 1958 го року доктором Артеміо Брачіо під час вечері з друзями в Пуерто Пінаско, Парагвай. Так було створено міжнародний рух «Мир дружбы» і дата 30-е липня.

Дружба – це одне з найважливіших почуттів людини, вона ж є дуже важливою та цінною. Адже серед багатьох людей дуже складно знайти людину, яка розділить ваш світогляд, зрозуміє вас у важку хвилину і розділить з вами переживання, горе, радість і щастя, буде зберігати всі ваші секрети і залишиться вірним.

 

Цікаві факти про дружбу

1. Згідно із всесвітнім опитуванням, в якому взяли участь 10 тисяч осіб з 50 найбільших міст світу, найбільш дружнім містом є Сідней.

2. Вчені з університету Північної Кароліни провели дослідження, в ході якого було встановлено, що люди, які перебувають в хороших дружніх стосунках, менше хворіють і більше відчувають позитивних емоцій.

3. Тварини різних видів можуть добре ладити з людьми. Шимпанзе, коні, дельфіни та слони можуть підтримувати дружбу з людьми все життя.

4. У 2012 році в Лондоні були проведені дослідження, згідно з якими вчені з'ясували, що жінки більше потребують друзів, ніж чоловіки. Також після заміжжя вони втрачають частину друзів і можуть відчувати дискомфорт через брак спілкування.

5. Діти у віці 9 місяців починають налагоджувати дружні стосунки. У них встановлюється контакт з однолітками і дітьми інших вікових груп, з якими вони мають схожі інтереси і разом досліджують навколишній світ.

6. Згідно з опитуваннями, 90% користувачів у соціальних мережах впевнені, що дружба може існувати тільки в реальному житті.

 

Дружба – чи не найважливіший у світі зв’язок двох людей. Вона допомагає нам впоратися з проблемами, робить нас кращими, сильнішими, витривалішими. Скільки пісень та віршів, казок та притч є на світі про справжню дружбу! То яка ж вона, найсправжнісінька дружба? І яким є справжній друг? Добірка дитячих книжок нижче доводить: і дружба, і друзі бувають різними. Найголовніше, розділяти порівну і сум, і радість й дозволити собі просто бути собою поруч із тим, хто це цінує.

1. «Аліса у Дивокраї» та «Аліса у Задзеркаллі» Льюїса Керролла

 

— А де я можу знайти кого-небудь нормального?

— Ніде, — відповів Кіт, — нормальних не буває. Адже всі такі різні і несхожі. І це, по-моєму, нормально.

 

    Ці рядки допомогають зрозуміти, що немає нічого страшного бути інакшим, несхожим на інших. У цьому і є вся «Аліса» — книга про маленьку дівчинку, що потрапляє у світи, які випробовують її на витривалість, дружбу, хоробрість та кмітливість. Фантастичні персонажі, казкові світи та такі прості людські істини — ось про що ця казка. Здається, що Льюїс Керролл зовсім не вигадував цю історію, а просто взяв із життя однієї дівчинки, щоб у майбутньому малеча змогла насолодитися пригодами юної мандрівниці сповна.

2. «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена

    Наступна книга — це справжній пригодницький роман. Хто в дитинстві ніколи не робив якихось дурниць, аби дошкулити комусь або ж просто через власну надмірну цікавість? Том Сойєр, головний персонаж роману, хлопець зовсім неоднозначний. З одного боку, його кмітливість, хитрість та винахідливість просто вражають, а от з іншого — як його тітка з розуму не зійшла, коли доглядала за цим маленьким шибеником?! Просто неймовірний розум із суперздібністю потрапляти в усі можливі халепи. «Пригоди Тома Сойєра» — це те, що треба для справжніх пустунів та шибайголів. Можливо, роман більше для хлопців, бо там говориться про суто «чоловічі» проблеми, та його із захопленням перечитують і дівчатка. А ось  «Пригод Гекельбері Фіна»  - роман про друга Тома Сойєра. 

     «...відкрив закон, який керує людським діями, а саме: для того, щоб хлопчику або ж дорослому закортіло чого-небудь, потрібно тільки одне — щоб цього було нелегко досягти...»

     Отож, дружба, сміливість, винахідливість та вміння миритися і вибачати, як своїх друзів, так і ворогів — все це про «містера Тома Сойєра». Більш ніж впевнена, такі пригоди стануть для вас абсолютно до смаку.

 

3. «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері

     Цю книгу читав майже кожен. Багато хто каже, що насправді книга не дитяча. Її можна віднести до того розділу літератури, який необхідно прочитати декілька разів за життя, щоб з кожним новим читанням відкривати для себе щось нове. «Маленький принц» — це і справді вічна історія, як то кажуть «на усі часи та покоління». Ця казка про мудрість і справжню мужність дитячої душі, про такі, зовсім непрості поняття, як любов та відповідальність, життя та смерть, дружба та вірність. Пілот, що випадково зустрічає принца з іншої планети, а потім відкриває для себе його поняття Всесвіту, такого глибокого, непередбаченого, але однозначно прекрасного.

    «Якщо ти мене приручиш, моє життя немов сонцем освітиться. Твої кроки я буду відрізняти від тисячі інших. Почувши кроки людей, я завжди тікаю і ховаюсь. Та твоя хода покличе мене, мов музика, і я вийду зі своєї схованки. І ще — дивись! Бачиш, он там, у полях, колоситься пшениця? Я не їм хліба. Колосся мені не потрібне. Поля пшениці мені ні про що не говорять. І це сумно. А ти маєш золоте волосся. І як чудово буде, коли ти мене приручиш! Золота пшениця буде нагадувати мені про тебе. І я полюблю шелест колосся від вітру...»

   «Маленький принц» весь наповнений ілюстраціями, які не тільки поглиблюють сенс твору, а й роблять його більш зрозумілим для малечі.

 

4. «Гаррі Поттер» Джоун Роулінг

    Здається, що цю серію із семи фантастичних романів знає увесь світ. Головні герої роману — Гаррі Поттер, Герміона Грейнджер та Рон Уізлі переживають свій етап дорослішання у справжній школі магії Гоквордс. А тепер давайте пошукаємо хоча б одну дитину, яка після знайомства із цим циклом романів, не захотіла стати справжнім магом або не забажала б отримати справжнього листа про зачислення до заповітної школи. І таку статистику легко пояснити — «Гаррі Поттер» — це саме та книга, яку треба почитати, аби  зрозуміти, що література може відкривати зовсім інші світи, наповнені дивовижними, магічними подіями. А от трапитись це може із зовсім звичайними дітьми, у яких повно своїх «земних» проблем та переживань: дружба, кохання та навчання. Ви поринете у зовсім інший простір, де разом із головним героями переживатимете всі халепи, у які вони потраплять, а також слідкуватимете за тим, як прогресують сюжетні лінії персонажів із кожною новою частиною.

— Поттере, у тебе вигляд цілком здоровий. Отож вибач, що я не звільняю тебе від домашніх завдань. Але запевняю: у разі твоєї смерті виконувати їх необов’язково.

    «Гаррі Поттер» — це більше ніж просто цикл романів із семи книг, це цілий окремий Всесвіт. Це справжня епоха, покоління, що виросло на книгах Джоан Роулінг. А тому, здається, що ви не маєте права оминути цю історію. Тим більше, що вона розповість малечі про те, як у боротьбі зі справжнім злом треба йти на жертви і, перш за все, вірити у своїх друзів та любов.

 

5. «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїза

     Ще один приклад серії, яка складається із семи книг. «Хроніки Нарнії» — це щось дуже схоже на цикл «Гаррі Поттер», через те, що ця історія також йдеться про інший, паралельний світ. Однак після цього, схожості завершуються, адже хоч це й вигадані світи, та вони зовсім різні. У «Хроніках» головні ролі належать маленьким дітям, які є братами та сестрами. Нарнія — це загадковий світ, у якому живуть безліч звичайних та вигаданих казкових персонажів та тварин, які наділені людською мовою та розумом. Діти знайомляться із чарівними героями, вчаться нормально їх сприймати, і, більше того, — дружити з ними. А потім пліч-о-пліч вони воюють проти ворогів та загарбників. Історія справжньої дружби, мужності та відваги, і часу, коли все може змінитися лише завдяки одній магічній шафі.

    «Хочеш, я розкажу тобі, що означає бути королем? Так ось: бути першим за будь-якої безнадійної атаки та останнім — при найбільш безсоромному відступі. Коли в країні голод — носити найбільш вишуканий одяг і сміятися під час скромної трапези голосніше, ніж будь-хто інший у твоїй країні.»

    «Хроніки Нарнії» — це серія книжок, які не залишать байдужим жодного читача. Адже цей світ наповнений чарами, казковими персонажами та незвичайними будівлями. Але найбільше, що вражає — це хоробрість малечі, їхня здатність боротися до кінця та знати ціну справжньої дружби.

 

6.  «Тереодори з Васюківки» Всеволода Нестайка

     Завершити свій список хотілося б чимось українським, адже у нас і справді чимало дивовижних дитячих письменників.

     Чудовим прикладом корисної та веселої української літератури є твори Всеволода Нестайка. Так, «Тореодори з Васюківки» — пригодницька повість, яка підкорила серце не одного юного читача. Більше того, вона була перекладена понад 20-ма мовами світу і додана до списку Андерсена. Сама історія розгортається навколо двох хлопчиків — Яви і Павлуші, які на літніх канікулах відправляються до села. Там вони і починають викидати свої вибрики та створювати неприємності дідусям з бабусями. Та, попри це, вони показують себе, як і кмітливі хлопці, які добре розуміють, у чому сенс дружби, і що таке справжня самопожертва.

    «Через кiлька хвилин ми з Явою вже щодуху лопотiли п’ятами по баштану. Тепер доганяй, дiду! Шукай вiтра в полi. Я бiг поряд з Явою нога в ногу, наче ми були один механiзм. I менi здавалося, що серця нашi теж б’ються, наче одне серце. Менi було дуже хороше! Мабуть, таке вiдчувають справжнi друзi-солдати, коли плече в плече йдуть в атаку. Отак бiг би й бiг на край свiту. Нема нiчого кращого в життi за дружбу!»

    «Тореодори» — це справжній приклад того, яка насправді є хлопчача дружба. До того ж, пригоди цих двох парубків залишать вашу дитину в байдужості, незалежно від того хлопчик це чи дівчинка.

     Книга — це справді щось неймовірне. Вона не тільки дає нові знання, а й допомагає дитині відпочити, поринути у світ чогось незвичайного та цікавого. Головне — це правильно обрати ту саму книгу, що стане тобі до вподоби. А після цього — вже можна і пірнати у неї з головою.

У цій підбірці ми намагалися розповісти, про одні з найпопулярніших книжок, таких, що вже давно полюбилися дітям і стали світовими бестселлерами. 

Отож, завітайте до нас у районну бібліотеку для дітей, де на вас чекає ще більше оригінальних книжок, залежно від тематики та віку дитини.

На даний момент, з повною відповідальністю і повагою ми можемо стверджувати, що дружба дійсно не має меж. Ці унікальні людські взаємини виступають справжнім двигуном толерантності, зміцнення життєствердних ідей, обміну культурних традицій і досягнень в ім’я миру та розвитку. Міжнародний день друзів – це чудовий привід написати, зателефонувати своїм друзям або зустрітися з ними в рідній і дружній компанії, поділитися відмінними спогадами та гарними новинами.

У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших друзів! Бажаємо Вам радості і міцної дружби!

З Міжнародним днем дружби Вас і Ваших друзів!

 

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ХІІ-го скликання (Верховна Рада України І-го скликання) прийняла важливий політичний і правовий акт – Декларацію про державний суверенітет України. Відтоді в літописі нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу – епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.

У преамбулі та в десяти розділах Декларації про державний суверенітет України визначено верховенство, неподільність, повноту та самостійність влади республіки на її території. У документі зазначено, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення; що громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом   державної   влади   в   республіці;   що   від   імені всього   народу  може   виступати   виключно   Верховна  Рада України.

Декларація проголосила, що народ України має виключне право на володіння, користування та розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі. Актом гарантовано всім національностям, що проживають на території України, право вільного національно-культурного розвитку, визнано пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами вну­трішньодержавного права. Декларацією проголошено принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення – Конституції та законів України.

Документ став важливим кроком українського народу на шляху до самостійного політичного та економічного розвитку. Відтоді зовнішня політика держави розвивалася логічно, послідовно і наступально. Декларація про суверенітет стала не лише основою для подальшої розробки концепції зовнішньої політики молодої Української держави, а й визначила її принципові засади. Зокрема, проголошено, що Україна активно сприятиме зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, братиме безпосередню участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах, а також у майбутньому прагне стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Принципове значення мало й визнання Україною переваги загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Все це засвідчило чіткий намір молодої республіки увійти в коло авторитетних, цивілізованих держав світу.

Документ став тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

Для всіх бажаючих в читальному залі Уманської РЦБ організовано тематичну книжкову виставку, де можна ознайомитись із документами, свідченнями та історією написання Декларації. 

Наші двері відкриті з понеділка по п’ятницю з 09.30 до 17.30 (обідня перерва 13.00-14.00), вул.Залязняка, 2а (4 поверх).

 

Юрій Смолич – літописець свого віку

7 липня – 120 років від дня народження Юрія Корнійовича Смолича (1900-1976), українського письменника і громадського діяча

 

Юрій Корнійович Смолич народився 7 липня 1900 року у м. Умані в родині вчителя Уманської чоловічої гімназії Корнелія Івановича Смолича. Маленьким хлопчиком не раз із батьками бував у Софіївці. Дитячі враження від уманського диво-саду назавжди лишилися в пам’яті і пізніше вилилися на папір у автобіографічній повісті “Дитинство”.

Майбутній письменник навчався в кількох провінційних гімназіях, потім вступив до Київського комерційного інституту. 1918 року він залишає навчання і стає санітаром “Добровільного загону по боротьбі з висипним тифом”, пізніше працює помічником лікаря. Згодом стає професійним актором. Працював інспектором театрів Головполітосвіти наркомпросу УРСР, театральним критиком і редактором журналу “Сільський театр” (1926 – 1929). У післявоєнний час Ю. Смолич працював заступником, а потім головою правління СПУ, очолював Українське товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном (“Україна”), обирався депутатом до Верховної Ради УРСР.

Влітку 1949 року Юрій Корнійович відвідав рідну Умань.

Численною і розмаїтою є творча спадщина Ю. Смолича – романи, повісті, оповідання, унікальні спогади. Письменник проявив себе в різних жанрах – від епопей, фантастичних і пригодницьких оповідей до біографічних переказів. Багато написав і для театру.

За успіхи на літературній ниві та громадську діяльність Юрій Смолич став лауреатом багатьох міжнародних, республіканських та всесоюзних нагород, нагороджений багатьма відзнаками.

 

Помер письменник 26 серпня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

 

Права – знати, пам'ятати та реалізовувати !»

 

   Упродовж останнього тижня кількість захворілих на коронавірус в Україні не йде на спад.  Ослаблення карантинних заходів багато хто сприйняв, як скасування карантину. Однак загрози від вірусу не стали меншими. Уряд продовжив дію адаптивного карантину до 31 липня, адже це наразі найефективніший спосіб протистояти поширенню коронавірусу. Нагальним стає питання, як використати час вимушеної часткової ізоляції.        Американський підприємець і мільярдер Марк К'юбан назвав питання, яке, на його думку, з'явиться в списку обов'язкових від роботодавця до претендента після закінчення пандемії. Воно звучить так: "Що ви дізналися під час пандемії? Які навички придбали в цей період?"

 

Уманська РЦБ продовжує працювати в умовах адаптивного карантину, намагаючись поділитися актуальною або цікавою  інформацією зі своїми користувачами онлайн.  Ведеться посилена -просвітницька робота.  1 липня  відбулася консультативна зустріч працівників бібліотеки з головним спеціалістом відділу правоосвітництва та надання БПД Уманського місцевого центру надання БВПД Вікторією Сіньковською. Наголошувалося, що карантин — це не перешкода для отримання правової допомоги від держави. Використовуючи інформаційні ресурси партнерської організації, можна дізнатися про свої громадянські права та механізм їх захисту через офіційний сайт та сторінки системи БПД у соціальних мережах, ЗМІ. Була опрацьована інформація щодо захисту трудових прав, попередження домашнього насильства,   особливостей  договорів дарування та заповіту,  можливість особи змінити або скасувати заповіт, розірвати договір дарування тощо.

Тож, щоб отримати правову допомогу дистанційно, ви можете зателефонувати на безкоштовний номер системи БПД

0800-213-103

поставити запитання на Інстаграм-сторінці системи БПД;

отримати відповідь на  запитання через  електронну пошту Уманського  місцевого центру (m.me/uman.cherkasy.legalaid),

а також відвідавши офіс центру за адресою: вул. Небесної Сотні, 4, м.Умань.

28 червня Україна відзначає день головного закону України – Конституції. Вона була прийнята Верховною Радою 1996 року о 9:20 ранку, після безсонної для народних обранців ночі. Вона визначає основи громадського і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Чи знаєте ви що? 

   7 грудня 2011 року експерти Національного реєстру рекордів (НРР) офіційно вручили сертифікат про рекорд українському художнику-графіку Ігорю Степанову, який створив найменший екземпляр Конституції України. Міні-екземпляр нараховує 160 сторінок, розмір книги — 2 на 3 сантиметри. Вага художнього витвору складає 15 грамів. Для її написання автор використовував збільшувальне скло.  

   Проєкт української Конституції писала спеціально створена Тимчасова комісія. Очолював її народний депутат України ІІ-ІІІ скликань Михайло Сирота.

   Над проєктом Конституції народні депутати трудилися впродовж усієї ночі з 27 на 28 червня. Варто зазначити, що голосування проводилося по кожній статті окремо.  У світовій спільноті схвалили документ і назвали його найбільш демократичним у світі.

   У ніч голосування за статті Конституції президента Леоніда Кучми і прем’єра Павла Лазаренко не було у сесійній залі. Згідно із записами, політики не спали, а спостерігали за тим, що відбувається, по телевізору зі своїх кабінетів. Ближче до ранку, за 20 хвилин до закінчення голосування, Кучма все ж таки приїхав до Верховної Ради. До зали президент увійшов під бурхливі і тривалі оплески народних депутатів.

За 23 роки у Конституцію України було внесено шість змін. Останній раз зміни у статтю Основного закону вносилися у розділ «правосуддя». Це сталося у червні 2016 року. Внесені виправлення у Конституцію передбачали передачу повноважень Верховної Ради України відносно обрання суддів на посади безстроково у Вищу раду правосуддя.

   З 1990 по 1996 рік депутати пропонували 15 проєктів Конституції України. Зокрема, Конгрес українських націоналістів пропонував проєкт закону, у якому Крим повинен був стати 25-ю областю України, а не Автономною республікою.

У 2010 році Президент України Віктор Янукович і підконтрольна йому «Партія регіонів» направила на розгляд Конституційного Суду (КС) запит про законність проведення у 2004 році конституційної реформи. Після чого КС, без узгодження з Верховною Радою, скасував Конституцію 2004 року і повернув основний закон 1996 року. Згідно з постановою Конституційного Суду, у 2004 році було припущене процедурне «порушення» при прийнятті конституційної

реформи. Після цього Україна знову повернулася до президентсько-парламентської республіки.

21 червня 1996 року було прийняте доповнення Олександра Мороза про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповано державою, її органами або посадовими особами.

Набагато більше цікавого можна  дізнатись з виставки літератури підготовленої районною бібліотекою.

 

26 червня Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їхнім незаконним розповсюдженням

Якщо ти розумний і здоровий, якщо ти гориш бажанням, якщо ти невиправний мрійник, ніколи не вживай наркотиків, і тоді стануть реальністю всі твої найзаповітніші мрії.

Наркоманія - це хвороба, пов’язана з уживанням наркотичних речовин, які в малих дозах викликають ейфорію, а у великих — наркотичний сон. Вона характеризується трьома основними ознаками: психічною й фізичною залежністю від наркотичних речовин і звиканням (толерантністю) до них.

Психічна залежність виникає після кількаразового вживання наркотичного препарату. Швидкість її виникнення залежить від виду самого наркотику й від особливостей організму людини. Що являє собою психічна залежність? Це хворобливе прагнення безперервно або час від часу застосовувати наркотичний препарат для того, щоби штучно відчувати позитивні емоції. На цій стадії бажання увести повторну дозу наркотику стає нав’язливим.

За постійного вживання наркотичного препарату в людини формується фізична залежність, яка супроводжується абстиненцією. Абстиненція — стан, який виникає в разі припинення вживання наркотику або зменшення його дози й характеризується важкими фізичними болями. Водночас для цього стану властиві прискорене серцебиття, нудота, задишка, різке зниження артеріального тиску.

Толерантність - стан звикання до наркотичних речовин. На цій стадії хворий уже не відчуває ейфорії і наркотики вживає лише для того, щоби зняти біль. Щоби відчути хоч якісь емоції, наркоман змушений постійно збільшувати дозу. Тому більшість таких хворих помирають від передозування.

Хворий на наркоманію зазнає фізичної та психічної деградації. Фізична деградація — це атрофія м’язів, послаблена координація і швидкість рухів, психічна — сповільнення процесів мислення, пам’яті й уваги. Зрозуміло, що така людина не може виконувати ні розумової, ні фізичної праці та стає тягарем для суспільства. Потребуючи уведення чергової дози препарату, яка зазвичай коштує чимало, наркоман зважується на грабежі та вбивства.

Вилікувати наркоманію дуже складно, практично неможливо, оскільки жодні ліки не можуть позбавити психічної залежності від наркотиків. Найменше горе, стресова ситуація спонукають хворого знову взятися за старе. Тож пам'ятай:

Життя таке чудове – не занапасти його!

Життя – це твоє життя. Борони його

 

День скорботи і вшанування  пам'яті війни жертв в Україні відзначаємо щорічно 22 червня. Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу, яка забрала 8.0000000 українців, це кожного 5–того співвітчизника.    

  Страшне слово "війна" увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.

         Страшні сліди залишила війна. Тільки на території  України в руїни  і згарища було перетворено 1114 міст і 28 тисяч сіл.

З  початком  Великої  Вітчизняної  війни  Черкащина,  як  і  вся  Україна,  стала  ареною  жорстоких  боїв.        

        В  боях  з  фашистами  на  території  Черкащини  полягли  смертю  хоробрих  більше  ста  десяти  тисяч  радянських  воїнів.  Від  кривавих  дій  окупантів  за  два  роки  війни  загинуло  близько  50  тисяч  жителів  краю.

На  фронтах  Великої  Вітчизняної  війни  Черкащина  втратила  майже  150  тисяч  своїх  синів  і  дочок.   Близько  70  тисяч жителів  краю  було  вивезено  на  каторжні  роботи  до  Німеччини.

     Обов’язок бібліотек -  навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників представлені до уваги читачів у книжковій виставці в районній бібліотеці.  

 

 

   Сьогодні екологи всіх країн і любителі природи відзначають Всесвітній день навколишнього середовища, встановлений під егідою ООН 5 червня. То ж заходи цього дня спрямовані на привернення уваги людей до проблем захисту та охорони навколишнього середовища.

Сучасна екологічна ситуація складалася стихійно в ході діяльності людей, спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної цивілізації завдяки тому, що постійно змінювала природу у відповідності зі своїми цілями. Звичайно, цілей, на які розраховували, люди досягли, але одержали наслідки, яких не чекали: забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія ґрунтів, випадають кислотні дощі, зменшується озоновий шар землі, погіршується стан здоров'я людей тощо. У силах кожної людини якщо не примножити природні багатства Землі, то хоча б не знищити ті, які  ще збереглися.  Пропонуємо більше дізнатися про нагальні екологічні проблеми, переглянувши науково-пізнавальну літературу та періодичні видання, розміщені на еко-виставці «Черпаєм силу з рідної землі» в читальній залі РЦБ. Складовою частиною її стала сторінка «Благодать Зелених свят».

 

Хай яскраво сонце світить, хай живуть щасливо діти!

 

Як літо починається крилато,

На всій землі об’єднує людей

Велике, світле, неповторне свято –

День  міжнародний захисту дітей!

Свято миру і дитинства -

Найсвітліше на планеті.

І усмішки ваші, діти,

Краще квітів всіх на світі!

 

Щорічно 1 червня в Україні та ще в понад 60 країнах відзначають Міжнародний день захисту дітей. У багатьох це свято асоціюється з початком літніх канікул, морозивом і веселощами, однак ця дата має не тільки розважальний підтекст.

Історія свята

         Це одне з найстаріших міжнародних свят. За деякими даними, ідея відзначати виникла 1 червня 1925 року. Цього дня генконсул КНР у Сан-Франциско відшукав у місті китайських дітей-сиріт і влаштував для них урочисті заходи з нагоди національного свята, що символізує початок літа – Дуань-у-Цзе (Фестиваль човнів-драконів). Такий задум дипломата не залишився непоміченим.

         Офіційно Міжнародний день захисту дітей засновано в 1949 році. Саме тоді у Парижі відбулася спеціальна сесія Міжнародної демократичної федерації жінок, на якій і було ухвалено рішення заснувати міжнародний День захисту дітей. Це було зумовлено тим, що після Другої світової війни багато неповнолітніх по всьому світу залишилися сиротами, без даху над головою, їжі і з різними захворюваннями.

         Відзначати свято почали з 1950 року, тоді урочисті заходи відбулися в 51 країні. А вже в 1989 році ООН представила Конвенцію з прав дитини.

Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини в 1991 році, проте відзначати свято почала з 1998 року – після підписання 30 травня президентом Леонідом Кучмою указу "Про день захисту дітей".       

Цікаво, що з 2013 року за ініціативою ООН цього дня відзначають ще одне сімейне свято – Всесвітній день батьків. А з 2001 року (за пропозицією Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН) відзначається також Всесвітній день молока.

Символіка свята

Офіційним символом Міжнародного дня захисту дітей є спеціальний прапор. На зеленому тлі, що символізує гармонію і родючість, навколо Земної кулі зображено 5 фігурок людей. Ці фігурки символізують єдність усіх рас і народів, а зображення Землі - символ спільної домівки.

 

 

Як відзначають Міжнародний день захисту дітей

         Звісно, цього дня для дітей влаштовують різні розважальні заходи: конкурси з подарунками, концерти, виставки, вікторини. Однак це свято, скоріше, орієнтоване на дорослих, адже головна мета – розказати про проблеми і труднощі дітей у всьому світі, наголосити на важливості захисту їхніх прав.

         Цього дня світова спільнота закликає також зупинити домашнє насильство, проводить освітні компанії для дітей з інформацією про те, куди вони можуть звернутися в разі обмеження їхніх прав.

         У зв’язку з бойовими діями перед Україною постали нові виклики у сфері захисту прав дітей. Сьогодні дуже гостро порушено питання дітей-сиріт, переселенців, дітей із неповних чи неблагополучних сімей.           Головний заклик більшості акцій, які відбуваються цього дня в понад 60 країнах світу, – тільки дорослим під силу вирішити проблеми дітей.

         А ще, День захисту дітей – це перш за все свято, на яке діти чекають , тому що це – початок літніх канікул та чудового відпочинку, час відпусток батьків, подорожей, пригод і прекрасного настрою.

За традицією 1 червня  в перший день літа в бібліотеках Уманщини стартує програма літніх читань «Естафета книжкового літа – 2020».  Літній відпочинок - це не тільки сонце, свіже повітря та приємні враження, це ще й невід’ємний компонент покращення здоров’я та духовного зростання підростаючого покоління.  Літній відпочинок дітей не є бездумним гаянням часу, байдикуванням, адже золотих теплих днів вистачить не тільки на річку, море, заняття спортом та рухливими іграми, його вистачить і на активне читання.

Любі друзі!

В Уманську районну бібліотеку для дітей надійшло чимало новеньких цікавих книг, з якими ви можете познайомитись, завітавши до нас у бібліотеку.

Протягом літнього періоду в бібліотеці ви зможете гарно відпочити, відправитися в захоплюючу подорож по сторінках улюблених книг, прочитати яскраві  дитячі журнали та газети, поспілкуватися з однолітками в мережі Інтернет, пограти в пізнавальні ігри, виготовляти іграшки, малювати тощо. При бібліотеці працює «Книжкова лікарня», де ви зможете допомогти ремонтувати пошкоджені книжки та журнали. Літнє читання за шкільною програмою ми пропонуємо поєднати з переглядом художніх та мультиплікаційних фільмів у нашому Інтернет- центрі. А яке літо без ігор? В нашій бібліотеці на вас чекають комп’ютерні ігри, конкурси малюнків, майстер-класи  з вишивки бісером та малювання.

Неймовірні пригоди і вірні друзі чекають вас  на сторінках захоплюючих книжок. Читайте, насолоджуйтеся та відпочивайте!

З нетерпінням чекаємо на вас у бібліотеці!

 

 

28 травня – Всеукраїнський  день краєзнавства

Це свято започатковане Національною спілкою краєзнавців України у 2017 році. Мета свята – поглиблення дослідження та популяризації історії, культури, мови, звичаїв і традицій українського народу, репрезентація практичних здобутків у цьому напрямку; залучення до вивчення та пізнання рідного краю широких верств населення; підвищення суспільної уваги до діяльності краєзнавців; поглиблення співпраці з державними органами влади, закладами культури та освіти, науковими установами, громадськими організаціями, зацікавленими у розвитку краєзнавства.

Уманщина – чудовий, багатий, мальовничий край з багатим історичним минулим, сучасним і майбутнім. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут живемо і ми. Ця давня земля споконвіку славилася плодоносними садами, родючими чорноземами та волелюбними людьми, що боронили свою землю від ворогів, примножували її багатства щоденною працею. Любов до Батьківщини, до рідного краю – це найсвітліші і найвищі почуття.

 «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани», – цей безсмертний вислів М.Т. Рильського відомий, напевно, кожному українцеві. Саме ці слова стали лейтмотивом написання історії 53 населених пунктів Уманського району, що укладені в книгу «Уманщина у плині літ» у 4-х частинах, і яка доступна кожному, хто хоче доторкнутися до джерел історичного минулого Уманщини та його сьогодення в бібліотечних закладах району.

Авторським колективом історичного видання є корінні уманчани: історик Надія Тульчинська, голова народознавчого товариства «Берегиня» Тетяна Чорномаз та Богдан Чорномаз – кандидат історичних наук, викладач Уманського державного педагогічного університету. Богдан Данилович – колишній в’язень ГУЛАГу у 1970-х роках. До збору матеріалів для написання книги були залучені місцеві краєзнавці, історики, вчителі навчальних закладів та бібліотечні працівники району, вивчалися архівні документи.

Дане видання – гордість Уманського краю!

 

Велика подяка тим, хто причетний  до виходу цього унікального краєзнавчого довідника.

В вас мудрість вічна і любов жива...

А хтось же вас народжував, слова,

Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів.

                                                        Станіслав Тельнюк

 

Щорічно 24 травня  у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія  - творців слов’янської писемності.

                                                                

Напевно, ніхто з нас, особливо, не задумувався  над тим, яке значення для кожного народу має писемність, а разом з нею і культура. Адже писемність і культура – поняття взаємопов’язані і невід’ємні. Вони є не лише необхідністю для людини, а й показником народності. Сучасна українська абетка взяла початок з слов’янської писемності, творцями якої були святі Кирило і Мефодій. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур. Тому 24 травня – це день, який об’єднує всі слов’янські народи і дає змогу кожному поринути в історію та виховати в собі часточку патріотизму.

 

Травень багатий на свята і вихідні дні. Яскравою, намистиною у низці травневих святкувань, виглядає день вишиванки. У 2020 році він відзначається 21 травня. Це - нове народне свято, покликане сприяти єдності і культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу. День вишиванки в Україні немає фіксованої дати. Щороку святкування припадає на третій четвер травня.

Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції "Всесвітній день вишиванки" і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також усі охочі.

Простий флешмоб студентів перетворився на могутній патріотичний рух серед українців усього світу.

У день вишиванки родини, колективи зустрічають свято, одягаючи найкращі свої вбрання-вишиванки. Тематичним декором прикрашають автівки, будинки, домашніх улюбленців, сумки та, навіть, пам'ятники!

Дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік. Фрагменти української вишивки використовували багато відомих дизайнерів і будинків моди, серед яких Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Оиссі, Уаіепііпо, Воісе & ОаЬЬапа.

Українські вишиванки одягали багато знаменитостей з усього світу: Демі Мур, Діта фон Тіз, Кетрін Зета-Джонс, Гейден Леслі Панеттьєріі, Джекі Чан, Річард Бренсон та багато інших.

Вишиванка - це не просто сорочка, а вишивка - не лише спосіб декорування та прикрашання одягу. Українські вишиванки вирізняються глибинним символізмом, що своїм корінням сягає тисячолітньої давнини.

Вишиванка - код української нації. Безцінний спадок народу. Вона гріє, оберігає, надихає, наповнює світ красою, гармонією і любов'ю. Якби не було вишиванок - життя було б значно безбарвніше.

 

В книжковому фонді Уманської районної центральної бібліотеки налічується значна кількість книг та періодичних видань, в яких кожен охочий знайде візерунок собі до смаку. Тож, запрошуємо всіх до бібліотеки.

      Останній шлях Кобзаря

22 травня- пам'ятний День, саме в цей день  1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на      

Чернечій горі поблизу Канева.З цієї нагоди  хочемо познайомити

з добіркою маловідомих фактів про  історію перепоховання Тараса  Григоровича Шевченка.

·        У день смерті Тараса Шевченка його друзі художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські вирішили відповідно до волі поета поховати його в Україні, адже про це він просив у «Заповіті». І передсмертними словами 47-річного Тараса були: «До Канева…»

·        Хоч Шевченку було дозволено повернутися з заслання, його не було реабілітовано. (Щоб поховати неблагонадійного поета в Україні, потрібен був дозвіл). Тому друзі поховали Тараса на Смоленському цвинтарі поруч з академіками, професорами Імператорської Академії мистецтв.

·        На панахиду прийшли Ф.Достоєвський, М.Лєсков, М.Некрасов, представники української, польської, грецької громад. Через брак грошей рідні (брати Йосип, Микита, сестра Ярина) не приїхали.

·        Під час відспівування до церкви ввійшла молода пані в глибокому траурі і поклала на труну терновий вінок. Є гадка, що це княжна Рєпніна, яка кохала Тараса Григоровича.

·        Брати вважали за честь поховати Кобзаря біля стін Канівського Успенського собору, який було збудовано 1144 року, на 3 роки раніше, ніж засновано Москву, не кажучи вже про Нотр-Дам чи Кельнський. В Україні такими древніми храмами є Софія Київська, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Успенський собор Єлецького монастиря, церква Параскеви П`ятницької в Чернігові, Василівська церква Овруча. Проте Г.Честахівський наполіг, щоб поховали Кобзаря на Канівській горі.

·        Настоятель Канівського Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: «Благовій, Малоросіє, перед містом Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка!» І хоч настоятель говорив російською мовою (іншою не можна було), його усунули з посади. Подальша доля священика невідома.

·        Між іншим, Тараса ховали як парубка: перед труною йшли дівчата у яскравих вінках і стрічках, вишиваних сорочках і голосили… Через кілька днів Чернечу гору стали називати Тарасовою.

·        1934 року у Каневі відкрили музей, а в 1939-му – спорудили новий пам`ятник. Щоб гранітний постамент і бронзова постать Шевченка не роздавили склеп з труною, треба було точно визначити місце поховання, адже за козацьким звичаєм могилу обложено камінням і дерном, надавши їй округлої форми.

·        Дощі з часом деформували її, і спеціальна комісія, до якої ввійшли представники НКВС, місцевої влади, вирішили зробити шурф і знайти склеп. Коли члени комісії спустилися у розриту могилу, хтось запропонував відкрити труну, хоч ніхто не мав на це права.

·        Відкривши першу основну домовину, побачили металевий ящик, а в ньому – красиву труну з віконцем, на якому лежав засохлий віночок… Пізніше жінка, що була в цій комісії, згадувала, що Шевченко лежав, як живий. Присутні перелякалися, бо після 78 років гадали побачити останки. Коли на обличчя поета потрапило повітря, воно в ту ж мить почало просідати…

·        Чим пояснити цей факт? Останні десятиліття численні релігійні громади звертались у Шевченківський Національний заповідник з приводу канонізації Кобзаря. А її умовою є нетлінність померлого. Вчені неодноразово були свідками того, як люди йшли причащатися до Тарасової могили (як правило, причащаються лише біля вівтаря).

·        З часу реконструкції могили 1939 року було прийнято рішення замурувати вхід в склеп залізобетонною плитою, щоб ніхто не турбував володаря Чернечої гори.  

 

Цей памятник й понині височить на Тарасовій горі, зберігаючи спокій спочилого й тривожачи прийдешні покоління думою про долю України.

ГЕРОЇЧНА СТОРІНКА

Без права на забуття!

 

15 травня -105 років  від  дня народження 

Є.К. Перевертнюка - Героя Радянського Союзу,  уродженця с.Степківка Уманського району)

 

Перевертнюк Єфрем Климович - командир стрілецького взводу 16-ої гвардійської механізованої бригади (6-й гвардійський механізований корпус, 4-а гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт), гвардії лейтенант. Народився 15 травня 1915 року в селі Степківка  Уманського району Черкаської області, в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 5 класів. Працював агентом районного фінансового відділу, каменярем на Донецькому металургійному заводі.

У Червоній Армії в 1937-40 і з 1941 року. На фронті у Велику Вітчизняну війну з листопада 1941 року. Воював під Миколаєвом, захищав Москву, звільняв Калугу. Закінчив курси молодших лейтенантів в 1943 році.

Стрілецький взвод під командуванням гвардії лейтенант Перевертнюка у складі передового загону на понтонах в ніч на 25 січня 1945 року першим форсував Одер в районі міста Штейнау ( Сьцинава, Польща), сходу вступив в рукопашний бій і на правому березі річки захопив першу ворожу траншею. Удосвіта противник перейшов в контратаку. Взвод знищив шістдесят гітлерівських солдатів і офіцерів та утримував захоплений рубіж до підходу підкріплення. В ході бою з двадцяти семи бійців взводу в живих залишилося тільки четверо. Гвардії лейтенант Перевертнюк був поранений, але не покинув поле бою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії лейтенанту Перевертнюку Єфрему Климовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі  «Золота Зірка» (№ 4794).

         З 1946 року старший лейтенант Перевертнюк - в запасі. Працював головою колгоспу. Жив в селі Степківка. Помер 17 грудня 1980 року. Похований в рідному селі. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Червоної Зірки, медалями.

         Багато років минуло від незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народу.

 

         Ми пишаємось, що саме на нашій Уманській землі народився, жив, захищав нашу землю для прийдешнього  покоління Герой Раядянського Сюзу - Єфрем Климович Перевертнюк.

 

15 травня - Міжнародний день сім'ї.

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1994 році і відзначається щорічно 15 травня (за інформацією Wikipedia). Метою є привернути увагу громадськості різних країн на проблеми сім’ї.

Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.

Сім´я, увібравши в себе історичний досвід всіх попередніх поколінь, завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій нації, історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку держави.

Відношення держави до сім’ї, її становище в суспільстві – головний показник  розвитку країни.

Весь світ знає, якою талановитою, працелюбною, духовно багатою є українська нація. Ці високі якості закладаються саме в сім´ї, де відбувається формування особистості дитини як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, того, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Саме родина є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі.

Уманська районна бібліотека пропонує вам добірку книг про родину, сімейні цінності та стосунки:

«Теплі родинні історії»

 

Сім’я… Мудре та надійне старше покоління. Кумедна й допитлива малеча. Наші дорогі мами і татусі, бабусі та дідусі, донечки й синочки. Рідний дім, навіть коли ми далеко від нього, дарує свої тепло та затишок. Усе це та чимало спонук для «своїх», особистих роздумів, спогадів, переживань читач знайде в новій збірці «Теплих історій», присвяченій родині, сім’ї – найближчому, найріднішому, сокровенному духовному й життєвому простору.

«Вбити пересмішника» Гарпер Лі

 

Це - виховна історія про маленьку, але чесну сім'ю. Про звичайного чоловіка, батька, який стає зразком моралі; про дітей, що на власні очі спостерігають переломну епоху, коли страшні людські якості поступово відходять у минуле. І розповідає цю історію шестирічна Джин Луїза Фінч: про щасливе дитинство, ігри з братом і другом та про судовий процес над темношкірим чоловіком, якого у суді захищає батько Джин, що навис, як величезна хмара, над дитячою безтурботністю. Поки троє дітей фантазують щодо свого загадкового сусіда, батько, чесна й благородна людина, береться за завідомо програшну справу.

«Літня книжка» Туве Янссон

 

Дівчинка Софія проводить літо з батьком і бабусею на острові. Батько постійно зайнятий, але це не біда – прогулянки та розмови з бабусею допомагають насолоджуватися літом. І жодних вам городів, прання і хатніх справ. Софія з бабусею гуляють у лісі, купаються в озерах, будують свою Венецію і проводять час, як дві подружки. Добра і світла історія має свій темний бік: Софія втратила маму і намагається навчитися з цим жити. І бабуся буде завжди поруч, щоб відповісти, допомогти і відволіктися.

«Соловей» Крістін Генна

Ця книга про материнство, сестринську любов, патріотизм, ненависть, милосердя та співчуття. Про неймовірних жінок, відважних і сильних. Про страшну трагедію людства на прикладі життя однієї родини.

 

1939 рік, Франція. Дві сестри: В’ян – щаслива дружина і мати, яка створює своє затишне сімейне гніздечко, й Ізабель, норовлива і бунтівна дівчина, яка знову збігає з чергової школи. Кожна з них мріє про своє майбутнє, але у війни свої плани... Обставини розділять дівчат, змусивши кожну йти складною дорогою, вести власну битву. 

«Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"»  Фенні Флегг

Світла історія про прекрасну родину, де любов і совість важливіші, ніж забобони, стереотипи, колір шкіри і навіть життя. Роман залишає по собі найтепліші емоції.

 

Евелін Коуч змушена проводити вільний час у будинку для літніх людей – відвідувати свою свекруху. Там Евелін знайомиться з ще однією мешканкою будинку, і старенька Нінні Тредгуд розповідає Евелін про своє життя. З ввічливості Евелін уважно слухає історію нової подруги і навіть не помічає, як сімейство Тредгуд і кафе «Зупинка» стають для неї чимось важливим і рідним. 

 

 

 

Вітаємо з Днем Перемоги!

 

Вітаємо з Днем Перемоги! 

Героям слава!

9 травня – День перемоги над фашизмом.

 

9 травня 1945 року назавжди ввійшло в нашу історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті. Велика Вітчизняна війна для нашого народу була боротьбою за право на вільне життя, за свою рідну землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани знищити нас чи перетворити  на своїх рабів.

В бібліотеках нашої системи відвідувачі мають можливість долучитись до матеріалів, документів, фотографій, інших інформаційних носіїв про події тих страшних років війни, адже полум'я Другої світової війни, складовою якої була Велика Вітчизняна війна нашого народу проти німецько-фашистських загарбників, палахкотіло шість років. Битви йшли на території країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 млн. чоловік. Війна забрала понад 50 млн. життів. Понад 40 місяців - з червня 1941 по жовтень 1944 року - палало на українській землі полум'я війни, лилася кров, нищилися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані й добровольці, чоловіки й жінки різних національностей…

У ході Великої Вітчизняної війни український народ дав збройним силам антигітлерівської коаліції понад 6 млн. воїнів. Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви і загинуло чи не найбільше бійців. На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, а 2,4 млн. молодих, найбільш працездатних українців, вивезли на примусові роботи до Німеччини, багато з них там і загинули. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 215 з яких розділили трагічну долю білоруської Хатині. Зруйновано понад 16 тис. промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів, радгоспів та машино - тракторних стацій.

Пам'ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов'язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б й не народилися, і не було б не лише України, як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом "Барбаросса" 80% населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20% мали стати виконувати рабську працю.

З кожним роком ще більш важливішими стають для нас будь-яка подробиця, кожна мить, кожна риса титанічної битви нашого народу за свободу. Чим далі відходить від нас та тривожна година, тим величнішими постають подвиги захисників Вітчизни, тим повніше ми усвідомлюємо історичне значення здійсненого. Ми завжди пам'ятатимемо ціну, яку заплатили наші ветерани за сьогоднішній мир, за надану можливість наступним поколінням жити, працювати, мріяти, любити, з надією та світлими почуттями та сподіваннями дивитись в майбутнє.

Будемо ж гідні ратного і трудового подвигу наших ветеранів! Зробимо все від нас залежне, щоб на землі був мир, Нехай земля радує щедрим колосом, а небо буде мирним!

Вітаємо з Днем Перемоги!

Світла і вічна пам'ять загиблим воїнам !

 

Честь і слава живим героям !

 

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ І ДНЯ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

 

8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» Збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням Президента Німеччини Карла Деніца. Акт був підписаний іще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США було проведено велелюдні святкування.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошені присвячені пам'яті жертв цієї війни Дні пам'яті та примирення, що відзначаються 8 та 9 травня.

2014 року вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом проходили два дні — 8 й 9 травня. Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих розпочинатиметься 8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиметься традиційно 9 травня.

«День пам'яті та примирення» встановлений Указом Президента Порошенка № 169/2015 «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» від 24 березня 2015 року:

…з метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, посилення турботи про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань, утвердження спадкоємності традицій воїнів — переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідації суспільства навколо ідеї захисту України…установити в Україні День пам'яті та примирення, який відзначати щороку 8 травня…

Офіційне свято перемоги над нацизмом відзначається у Європі 8 травня. Окрім того, з 2005 року 8 травня проголошено Генасамблеєю ООН Днем пам'яті та примирення, присвяченим жертвам Другої світової війни.

Як зазначає Український інститут національної пам'яті, новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні включає в себе:

·  переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;

·        рівне вшанування пам'яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства всіх Об'єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів, зокрема євреїв та українців;

·        перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь ушанування.

8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.

Утверджуючи традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі «не святкуємо, а вшановуємо», пропонуємо згадувати Другу Світову з акцентом на ролі людей, які боролися проти нацизму. Тому цього року Український інститут національної пам’яті  обрав тему «Українці в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора» для інформаційної кампанії. Ми прагнемо розкрити трагічні роки війни через долі та звитяги чоловіків і жінок – уродженців різних куточків України та світу, які воювали у регулярних арміях або були партизанами, служили у допоміжних формуваннях або на передовій, пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Важливо, що хоч би де перебували ці українці та вихідці з України, вони пліч-о-пліч з іншими народами воювали проти нацизму та дістали високі відзнаки країн, у лавах яких вони служили.

 

Історична довідка

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

 

Символіка:

Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку — загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів Другої світової війни. В Україні використовується у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Гаслом обох пам'ятних днів є «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

 

 

Підготовлено за матеріалами  Вікіпедія та матеріалами Українського інституту національної пам'яті

 

 

СПАСИБІ ЗА ЖИТТЯ, СОЛДАТИ ПЕРЕМОГИ!

 

                              Любі друзі!                                                  

 

До 75 – річчя ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ Уманська районна бібліотека для дітей ініціює мандрівний лист «Спасибі за життя, солдати Перемоги!». Долучайтеся! Нехай це будуть слова вдячності за …, чи вірші про війну, можливо, світлини із сімейних альбомів, якими ви б хотіли поділитися. Розміщуйте свої мандрівні листи зі хежтегом  #СПАСИБІЗАЖИТТЯ! на сайтах, блогах, у соціальних мережах.

 

В дні травневі, мріями багаті,

Коли щастя хлюпає з пісень,

Ми щороку зустрічаєм свято -                  

Перемоги радісної день.

 

Схилися над могилами солдатів

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково — дорослі і малі...

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві...

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:

Тепер уже були б із них орли!

Схилися ж над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

               (М. Познанська)

 

Герої… Вони вмирали за Батьківщину у смертельному вирі боїв. У партизанських нерівних сутичках із карателями. У катівнях гестапо. У рідних хатах, охоплених вогнем. У річках і морях. Ми не все знаємо про них. Ще не всіх названо поіменно.

Є герої, відомі всім, є герої маловідомі, а є взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність вимірюються не популярністю. Про це ніхто з героїв у ті моменти й не згадував. Просто вони знали й завжди собі повторювали: «Якщо не я, так хто ж…» І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини солдати здійснювали неймовірні подвиги.

Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Як свідок грізних років і переможних боїв вона живе у суворому монументі, пильно дивиться на нас у залах музеїв і зі сторінок книг; її, мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця. Ще й досі чекають запізнілих листів з фронту матері, що не повірили похоронці, наречені, сестри, дружини, а сини стали старшими від своїх батьків. Тіла солдат, полеглих у землю давно стали землею і завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!

Світла пам’ять про всіх полеглих у кровопролитних битвах, загиблих у підпіллі, на окупованій території та на чужині — у концтаборах і на каторжних роботах — завжди житиме в наших серцях.

Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину.

Ми вклоняємося пам’яті тих, хто відстоював нашу землю, хто боровся за нашу свободу. Наш обов’язок свято берегти історичну пам'ять і вшановувати тих, хто боровся і творив нашу історію. Вклонімося низько подвигу солдата.

Низько вклоняємося та висловлюємо щиру вдячність ветеранам війни за величний бойовий і трудовий подвиг. Слава визволителям України!

Дорогі ветерани! Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними вашого життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

 

СПАСИБІ ЗА ЖИТТЯ, СОЛДАТИ ПЕРЕМОГИ!

 

А ви?!! Щоб ви хотіли сказати солдатам Перемоги?..

Напиши із хежтегом    #СПАСИБІЗАЖИТТЯ

 

І поділись! Не переривай ланцюг пам’яті!

 

30 квітня - Міжнародний день джазу.

         Цей день був проголошений на Генеральній конференції ЮНЕСКО в листопаді 2011 року. Міжнародний день джазу святкують щороку, починаючи з 2012. Свято запровадили за ініціативи ЮНЕСКО. Таким чином намагалися популяризувати джаз та  підвищити ступінь інформованості громадськості про цей стиль  музики як про силу, що сприяє миру, єдності, діалогу і розширенню контактів між людьми.

         Джаз це унікальний стиль музики, який був створений афроамериканцями в двадцятому столітті. Він дуже швидко ввійшов в тогочасну моду і допоміг створити нову еру видатної майстерності в світі музики. Оскільки джаз зумів об'єднати чорних та білих людей, ми підібрали для вас найцікавіші факти про цей стиль.

1. Слово «jazz» не має дослівного перекладу. До початку його використання в сучасному сенсі, в англійській мові часто використовувались звороти «jazz around» (блукати, мандрувати) та «jazz up» (впадати у веселий стан). Так чи інакше це слово дуже швидко ввійшло в жаргон того часу і дало назву одному з найбільших жанрів у світі музики.

2. Хоч стосовно походження та історії джазу по сьогодні точаться суперечки, та більшість дослідників сходяться на думці, що столицею джазу є Луїзіана, оскільки саме звідси родом найбільше джазових музикантів у світі.

3. Як вже було сказано вище, джаз з'явився в 20-му столітті та мало хто знає, що хоч джаз є найбільш гібридним і динамічним типом музики в світі з початку його виконували на похоронах.

Фестиваль Alfa Jazz Fest Львів

quote Фестиваль Alfa Jazz Fest Львів

4. Джаз з'явився в Європі під час Великої депресії. У той час як більшість джазових колективів де грали білошкірі американці процвітали, джаз-банди де грали чорношкірі потерпали через фінансові труднощі. В США було введено расову сегрегацію (відділення білого населення від інших етнічних груп) і на законодавчому рівні чорношкірим було заборонено виступати для білих глядачів. Це змусило багатьох музикантів переїхати в Європу в пошуках нових можливостей.

5. Хоч саксофон сьогодні один з основних інструментів в джазі, до 20 років його практично не використовували. Першими його почала використовувати джаз група Six Brown Brothers і з того часу інструмент знайшов своє достойне місце в жанрі.

 

6. Сьогодні джаз найшов своє місце у серцях тисяч Українців. Зокрема у Львові кожного року проходить міжнародний джазовий фестиваль Alfa Jazz Fest, який є одним з найбільших в Європі та щорічний джазовий марафон Jazz Bez.

 

 

 29 квітня виповнюється 145 років від дня народження відомого англійського письменника Рафаеля Сабатіні, який прославився пригодницькими історичними романами. Його ім'я можна поставити в один ряд з такими визнаними майстрами авантюрних романів, як Олександр Дюма, Вальтер Скотт, Жюль Верн, Роберт Стівенсон.

Цікаві факти з життя письменника.

Сабатіні народився в сім'ї відомих оперних співаків, його ім'я у перекладі означає «допомога Божа».

З раннього дитинства Рафаель пристрастився до читання. Він читав багато серйозних книг, що не зовсім підходили для його віку. Майбутній письменник був дуже захоплений історичними творами, серед його улюблених авторів - Шекспір, Дюма, Верн, Скотт.

З юнацьких років, вільно володіючи кількома мовами, він зміг отримати місце клерка у великій фірмі. Але бізнес не цікавив Рафаеля, і він став займатися журналістикою. Опублікувавши в газеті, де він співпрацював, кілька оповідань, Сабатіні починає випускати у світ свої романи, поступово завойовуючи популярність.

У роки Першої світової війни він був англійським підданим і працював на британську розвідку як перекладач.

Перший великий успіх приніс «Скарамуш» - роман про Велику французьку революцію. Дивно, що книга, що прославила автора, була відкинута десятком видавців (нібито така література не користується попитом) і видана завдяки щасливому випадку. Ще більший успіх супроводжував його роман «Одіссея капітана Блада». Новий герой відразу приніс автору світову популярність. Письменник створив чарівний образ корсара-джентльмена, далекого від злоби, користолюбства і несправедливості.

Однак, з 1927 р. Фортуна відвертається від Рафаеля: в автокатастрофі гине його єдиний син. Сабатіні впадає в депресію, а ще через кілька років розлучається з дружиною. Але це не зломило письменника, він продовжує творити. Сабатіні написав близько 50 романів, останній - «Гравець» - вийшов у 1949 р.

 

У всіх своїх творах Сабатіні слідує неодмінній умові пригодницького жанру - робити читання цікавим. Він володіє даром розповідача, тримає читача в стані неослабної напруги, захоплюючи його романтикою пригод. У його книгах відбуваються битви, руйнуються міста, гинуть люди, але в них немає захвату насильством, жорстокістю, таких характерних для сучасного західного пригодницького роману. Цим і пояснюється надзвичайно зрослий інтерес до Рафаеля Сабатіні в наші дні.

 

 

«Танець – це таємна мова душі»

(до Міжнародного дня танцю)

 

Юний друже!

 

Сьогоднішня наша розповідь присвячена Міжнародному дню танцю.  

 Хто з вас не любить танцювати? Жодне свято не обходиться без танців. І хай не всі вміють танцювати, але безумовно одне: краса танцю зрозуміла всім.     

 

        Це свято щорічно об'єднує всіх людей світу, які не уявляють свого життя без ритму та емоцій. Вигадали це свято в організації ЮНЕСКО, обравши для його відзначення дату народження відомого балетмейстера з Франції Жана-Жоржа Новера -  29 квітня. Він став теоретиком хореографічного мистецтва, завдяки чому його прозвали батьком сучасного балету.                                             Міжнародний день танцю відзначають всі, хто причетний до танців різних видів. Зазвичай у цей день проводяться фестивалі хореографії, а також концерти творчих танцювальних колективів.                                    Бажаємо всім сьогодні прекрасного настрою, щирих посмішок, приємного відпочинку і попереджаємо, що категорично забороняється сумувати! Цього дня прийнято танцювати й поширювати знання про ритмічні рухи як мову почуттів. Народна мудрість каже: танцюрист – це не той, хто робить рухи під музику, у справжнього танцюриста танцює душа!

Кожен крок – сліпуча блискавиця,

А душа – неначе буйний вітер.

Не впіймаєш! Я – вогонь, я -  вихор,

Ми ж спинятися не звикли!

Але раптом усміхнуся тихо,

І в очах моїх заграє виклик.

Гей, злови мене, злови,

Я так хочу біля тебе танцювати!

Бачиш – стіни зникли, мов примари!

Трави лізуть нам під каблуки,-

А над нами височиють хмари

 

Історія свята

Сам Гомер описав у своїй Іліаді танець. Аристотель говорив, що танець – це поезія тіла.  Танцюючи, можна висловити свій настрій у почуття, показати яку-небудь дію. Греки також зводили танець на вищий щабель, у той час він показував різні емоції і пристрасті.

У XX столітті танець піднявся на новий рівень свого розвитку і придбав велике значення у світовому мистецтві.

 

Особливо велике значення надавалося балету. Ж. Ж. Новер увійшов у світ під псевдонімом «батько сучасного балету». Він вивів у балеті два напрямки - героїчний балет і балет-трагедія, і зробив його окремим, самостійним видом мистецтва. А взагалі балет як маленьке уявлення з'явився в Італії в XVI столітті. Після балет виник у Франції, але вже набув більш широке значення. Французький балет – це пишне, грандіозне, неймовірне подання при королівському дворі.

А чи знаєш ти?

  • Виявляється, що навіть птахи танцюють. Деякі породи танцюють завжди велелюдно і зі запалом. Наприклад, чаплі, а шуліка – дуже мудро кружляє – туди, сюди. Найцікавіші танці в деркачів: вони збираються чередою і влаштовують справжній бал. Повитягавши шиї, сходяться, розходяться, вальсують. Потім одразу стають мов закам’янілі, а тоді знов кидаються танцювати. А хто бачив танець журавлів, той запам’ятає цю красу на все життя.
  • Що виникло раніше – танок чи музика – не знає ніхто, але добре відомо, що танцює людство з давніх-давен під супровід пісні, музики.
  • Фольклорний танець має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми. Серед народних танців світу можна відзначити такі як жок, жемжурка, класичні індійські танці, краков’як, лезгінка, болеро, гальярда, фламенко та інші.
  • Танець – хвилюючий і найпрекрасніший вид мистецтва, бо не тільки відображає життя, а й сам є життям. Танці розвивають почуття ритму, виробляють правильну поставу і дарують упевненість у собі. А також виховують і вчать культури поведінки. Розвивають потяг до краси, виховують повагу юнака до дівчини і прагнення виглядати красивими і вихованими.

Український народний танець народився разом із піснею, разом з нею він зростав, збагачувався. «Пісня і танок – це рідні брат і сестра – слушно відзначив  відомий фольклорист і хореограф Василь Верховинець – в танцях є весняний подих вітру, тепле лагідне літо, багата осінь і холодна зима». Наш народ ще від віків зжився з незайманою чистотою природи, передає в танцях усю її незрівняну красу.

Говорячи про українські народні танці, слід зазначити, що часто один і той же танець у різних місцевостях може мати різні назви. Наприклад, такий відомий нині український танець як «Гопак» має інші назви: «Гоцак», «Козак», «Козачок», «Тропак». Танці отримують назви з різних причин: за якимось словом, що часто вживається в пісні, під яку танцюють: від пісні «Ой дівчина-горлиця» назвали танок «Горлицею». Те ж саме з назвою «Полька», що також походить від пісні, а не від того, що ніби він польський танець. Цей танець побутує в Україні та в деяких країнах Європи.

Досі етнографи не зібрали і не описали на належному науковому рівні всі фольклорні танці українців. Перші докладні описи танців подали переважно письменники в художніх творах: Григорій Квітка-Основ’яненко, Іван Котляревський, Іван Нечуй-Левицький, Микола Гоголь, Марко Кропивницький. І хоча письменник не ставить собі за мету наукове дослідження танцю, проте описи танцювального мистецтва  українців, зроблені досить ретельно і з художньою майстерністю, можуть служити водночас і цінним етнографічним матеріалом.

 

В Україні й за кордоном українське танцювальне мистецтво репрезентує переважно «Гопак», культ якого склався на початку XX століття. Назва танцю походить від дієслова «гупати» – плигати, скакати. Справжній фольклорний гопак був переважно сольним чоловічим танцем, в основі якого лежала імпровізація і змагання. У народі його танцюють так, щоб один одному не заважали. Популярності танцю сприяло, його використання у спектаклях корифеїв українського театру. 

 

Вічно юний танець – вальс. Вальси… Їх співають, танцюють, грають… Вже понад три століття він користується великою популярністю і не старіє! Щось є в цьому танці таке незвичне, захоплююче, що підкоряє людей різних епох і національностей, складу життя і віку.

XX століття принесло нові ритми: танго, фокстрот, рок-н-рол, бугі-вугі, твіст, шейк, брейк.

 

Одним з найбільш популярних танців цього століття є танго. Вперше слово «танго» у відношенні до танцю почали вживати десь у 90-х роках XIX століття. Більшість дослідників погоджується, що танець виник злиттям різноманітних стилів, завезених емігрантами із Європи до Буенос-Айресу, та Африканських танцювальних мотивів, таких як кубинська хабанера, креольська мілонга. Танго тісно пов’язане із музикою та партнером. Хороший танцюрист змушує «бачити музику». Париж був першим містом, де танець набув значної популярності на початку 1910-х років. Пізніше він підкорив Лондон та Берлін. До 1913 року він досяг Нью Йорка та Фінляндії. Період до 1955 року вважається Золотою Добою для танго. 1983 року у Парижі відбулося відкриття шоу Tango Argentino, що стало своєрідною революцією. Практично всі бажали навчитися танго.

І знову з’єднались в одну оману

О, дивне танго, – і сум і пристрасть.

Пливу на хвилях твого туману

Згубила керму, спалила пристань!

І б’ється серце, і гнеться тіло,

В твоїм повільнім і п’янім вирі –

Блакитне сонце мені світило,

А буде чорне, а може сіре…

Чекає прірва на кожнім схилі –

Та сум і пристрасть манять так п’яно.

Пливти все далі, віддавшись хвилі,

Та завтра, вранці, під перший промінь

Зрадливе танго, твого туману.

Мені не пристрасть туманна сниться –

Зоріє ясно в чаду і в томі,

О, світла ніжність, твоя криниця.

 

Олена Теліга «Танго»

 

 

 

 

26 квітня

180 років першому виданню «Кобзаря» Т. Г. Шевченка (1840).

«Кобзар» - книга навіки»

 

26 квітня – у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

 

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

  Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.

  Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.

  Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.

  До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

  Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Кількість сторінок різнилася від 106 до 116-ти. Це пов’язано з тим, що в друкарні в деяких примірниках відновили вилучений цензором текст. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

  Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.

  «Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».

     Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

     Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи. Сьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.

    Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгоюТараса Шевченка та настільною книгою українців.

 

Літературне знайомство «Привіт, Робінзон!»

(до 360 – річчя від дня народження Д. Дефо)

Даніель Дефо – ім’я знаменне і відоме практично кожному. Видатний англійський письменник, який став автором бестселера «Робінзон Крузо» прожив досить цікаве і насичене життя. Він став основоположником європейського реалістичного роману і відомим публіцистом.

Ця людина залишила величезний слід не тільки в літературі, але все ж найбільш відомий світу він саме завдяки одному з кращих пригодницьких романів усіх часів «Життя і пригоди Робінзона Крузо». Після виходу роману в друк він екранізувався безліч разів, практично у всіх країнах світу. Величезна популярність цього твору вражає досі. Автор бестселера був унікальною людиною, талант якого проявлявся в найрізноманітніших сферах життя. У його біографії є  безліч цікавих фактів, на деяких з них ми зупинимося більш детально.

КОМЕРСАНТ – АВАНТЮРИСТ

 

У різний час Дефо займався самими немислимими бізнес-проектами. Він мав власну панчішну справу, був керуючим директором заводу з виробництва цегли і черепиці та навіть займався торгівлею свічками, вином і тютюном. Всі ці ділові починання закінчувалися банкрутством, але це не зупиняло безжурного підприємця.

ЖУРНАЛІСТ І ПУБЛІЦИСТ

 

Даніель Дефо по праву вважається одним із засновників економічної журналістики. Сатиричні памфлети, газетні статті, наукові трактати – всього понад 300 різножанрових літературних творів. Більшість з них були дуже популярні, а багато хто має величезну цінність і в нинішній час, як наприклад, тритомне видання про економічне і географічне положенні Англії і Шотландії.

ФО

Справжнє прізвище автора «Робінзона Крузо» – Фо. Але соромлячись свого походження, Даніель і додає до свого прізвища частинку Де, щоб прізвище звучало більш аристократично і вишукано. Для цього йому довелося вигадати собі давнє нормандське походження і дворянське коріння.

 

 

ДЕФО І УКРАЇНА

 

Найбільш відомий український поет і письменник Тарас Шевченко, в 1856 році, перебуваючи на засланні, на одній зі своїх художніх замальовок зобразив сюжет з «Робінзона Крузо». А в 1972 році на Одеській кіностудії Станіслав Говорухін зняв по мотивах це ж роману захоплюючий фільм «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо».

ПОДОРОЖІ ПО СВІТУ

Після закінчення Духовної академії Мортона в Стоук-Ньюінгтоні, Даніель стає прикажчиком у власника оптового панчішного виробництва. Він дуже багато подорожує, здійснюючи ділові поїздки в різні країни: Іспанія, Франція, Італія, Португалія та інші країни. Вивчення їхньої мови і традицій – все це формує в юному Дефо цікаву особистість і харизматичного юнака.

 

ДАНІЕЛЬ ДЕФО – ТАЄМНИЙ АГЕНТ АНГЛІЙСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ

Ще один дивовижний факт – свого часу письменник став засновником англійської розвідки і займався налагодженням відносин і об’єднанням Англії і Шотландії. Це йому прекрасно вдалося, і він став процвітати на цьому терені, отримавши при цьому заступництво дуже впливових осіб.

 

СМЕРТЬ В ЗЛИДНЯХ І НЕВІДОМОСТІ

Старість настільки видатної людини була далеко не самою комфортною. Через свої ризикові справи письменник опинився у великих боргах і змушений був переховуватися від переслідувань кредиторами. З метою збереження свого стану він переоформив все своє майно на старшого сина, після чого той залишив батька в повній убогості. Так і померла ця велика людина, далеко від сім’ї, ховаючись від кредиторів і лихварів по знімних халупах. Але в серцях всіх шанувальників його творчості він і його безсмертні твори залишаться в пам’яті назавжди.

 

СЛАВА І ПІСЛЯ ЖИТТЯ

Поховала Дефо господиня квартири, розпродавши при цьому його скромні пожитки. У пресі з’явилися короткі некрологи, здебільшого з чималою часткою знущань. На його могилі була встановлена проста біла надгробна плита. Через роки вона повністю покрилася зеленню і заростями, здавалося, що і пам’ять про автора безсмертного Крузо, так само заросла і вдалася до забуття. Але це виявилося зовсім не так. Понад сто років минуло з дня смерті автора і до того моменту, коли на його могилі встановили красивий гранітний монумент і тисячі шанувальників творчості цієї настільки неординарної і великої людини відвідують її щороку.

 

У ЖИТТІ ДЕФО БУЛИ І ІНШІ ЦІКАВІ ФАКТИ:

 Дефо був засновником і беззмінним головним редактором дуже популярного періодичного видання «Рев’ю» протягом цілих дев’яти років.

 Де в період між 1680 і тисяча шістсот вісімдесят п’ять роками, подорожуючи по світу Дефо потрапив в полон до алжирських піратів.

 У 1684 році відбулося весілля Даніеля Фо і Мері Таффлі в родині яких в наступний час народилося вісім дітей.

 На обкладинці першого видання «Робінзона Крузо» не було прізвища автора, оскільки автор боявся переслідувань від численних кредиторів і того, що книзі популярності книги може нашкодити його репутація публіциста – сатирика.

 Даніель Дефо кілька разів був засуджений і навіть тричі був приставлений до ганебного стовпа.

 Після прочитання роману «Життя і пригоди Робінзона Крузо» один до того часу невідомий англієць Брендон Гримшоу оселився на одному з незаселених островів в індійському океані, де і проживає вже більше сорока років.

 Памфлет Дефо «Істинний англієць» розійшовся тиражем понад вісімдесят тисяч за кілька днів тільки в самому Лондоні.

ПРИГОДИ КРУЗО

«Життя і пригоди Робінзона Крузо» (1719 р.) – феноменальний твір, який продовжує прославляти свого автора і до цього дня. Роман, який читається на одному диханні і переносить нас у світ дивовижних пригод самотньої людини, цікавий як дорослим, так і дітям.

Книга написана на основі реальних подій, захоплює з перших же сторінок. Дефо було майже шістдесят років, коли він видав свій найцікавіший шедевр. Дефо, окрилений успіхом, вирішується на створення продовження роману про пригоди Робінзона Крузо. Але обидві частини вже не отримали визнання читачів. Маловідомий факт – в одній з книг, а саме «Подальші пригоди Робінзона Крузо» (1719 р.), Описується подорож Крузо в Росію.

 

Юний друже!

Якщо тебе цікавлять дивовижні, захоплюючі пригоди Робінзона Крузо, що, опинившись після корабельної аварії на безлюдному острові, зумів вижити і залишився людиною,

Жми ТУТ

 

Гарного тобі перегляду!

   Нині Україна відзначає День книги.

Людина створила такі надзвичайні види мистецтва, як музика, поезія, живопис, які розповідають своєю мовою про різноманітність світу, що нас оточує. Але тільки Книга виражає людину повністю. Вона відтворює людину всю - від найменших і найточніших душевних порухів до її всесвітніх діянь. Долучилися до цієї події й працівники нашої бібліотеки.

   В уманському краю народилися, жили й  працювали сотні поколінь невтомних трудівників, багато з яких доклали безліч зусиль до становлення, розвитку, процвітання рідного краю, поклали на вівтар своєї малої батьківщини чимало років свого трудового життя, залишили неповторний слід своєю діяльністю. Уманщина дала світу чимало відомих імен, тут за певних історичних обставин перебувало багато знатних і знаменитих особистостей, що також підсилює її історичну славнозвісність і значимість.

   На сьогоднішній день ми в своїх книгозбірнях маємо  достатньо книг з історії краю, топоніміки, мистецтва, поезії наших земляків, маємо гарну добірку матеріалів, зібраних в папку «Поети рідного краю», де упорядковані  найкращі матеріали про наших талановитих людей, ведемо краєзнавчу картотеку статей періодичних видань. То ж запрошуємо вас у нашу районну бібліотеку!

  У зв’язку з матеріальними нестатками, обмеженою кількістю примірників  не кожен може придбати унікальне видання -  антологію-довідник «Поетичний вінок Уманщини», який став підсумком реалізації ще одного гуманітарного проєкту Уманської районної ради. Її очільниця – Оксана Супрунець, зазначає: «Мова - це генетичний код нації! Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ. Тому одним із пріоритетів діяльності депутатського корпусу Уманської районної ради є збереження і розвиток історичної та культурної спадщини рідного краю. Виключно за фінансової підтримки депутатів районної ради й об’єднаних територіальних громад, керівників сільськогосподарських підприємств і підприємців Уманського району видано цю книгу. Мета видання - глибше познайомити жителів Уманщини з творчістю поетів-земляків, які доповнюють літературну скарбничку не лише Черкащини, а й України». У зборі  та редагуванні матеріалів для книги взяли участь член Спілки журналістів України Валентина Козицька, широкі кола працівників бібліотек, освітян.  Нова книга знайомить читачів із творчістю відомих та малознаних поетів, які народилися в Уманському районі чи пов’язані із життям сіл нашого краю. Серед них - Ольга Павленко, Степан Павленко, Марина Павленко, Григорій Савчук, Петро Поліщук, Ольга Сотник, Людмила Солончук, Лариса Шабаліна, Любов Бойчук, Наталія Савченко, Олег Лазарєв, Анжела Левченко, Леонід Франченко, Володимир Фабрика, Євгенія Сухина, Михайло Редько, Пилип Вовк, Володимир Задорожний, Всеволод Піотровський, Ольга Тодчук, Теофан Фіялко.

  У наш час - важкий, цікавий, незрозумілий і навіть страшний, ми знаходимося під  пресом конкретної інформації з різних проблем (економічних, політичних, екологічних, національних). Та без надії неможливо жити, працювати, творити. Іноді ми шукаємо чогось незвичайного, екзотичного десь далеко, не помічаючи дива поруч з тобою. І цей дивосвіт- поезія.

 У своєму вірші «Що таке поезія?» Ольга Медуниця стверджує:

Що таке поезія?

Це – мука:

Підступає, множиться, болить.

Іноді візьме тебе за руку,

Іноді відпустить і мовчить.

 

Що таке поезія?

Це – свято:

Грає в тобі музикою слів,

Молодечо, радісно, крилато

Викресає іскру з почуттів.

 

Що таке поезія?

Це – совість:

Бо коли несила говорить,

А вона заплаче… І говорить,

І сльозою кожною бринить.

 

Що таке поезія?

Це – проза,

Що до рими пнеться в лабіринт.

Вулканічна лава, що морозить.

Жар вогню, що в спеку холодить.

 

Що таке поезія?

Молитва.

Звернення до Бога і людей.

Це - любові невимовне світло,

Що до Тебе крізь цю ніч веде.

 

        За Біблією : «І не хлібом єдиним  буде жити людина». Поетичне слово, акумулюючи чуттєві сприйняття дійсності, здатне щемно грати на струнах душі, закликає людину мислити образами, не дає нашій душі зачерствіти. Психологи відзначають, що люди, які захоплюються поезією, -  романтичніші, толерантніші, добріші, емоційніші від  тих, хто до неї байдужий. То ж сьогодні ми маємо унікальну можливість відкрити  віконце у світ поетичної творчості наших земляків.

  Тематика віршів - всеохоплююча й багатогранна. Сьогодні хочеться познайомити тебе, шановний читачу, з творчістю, в якій лейтмотивом звучить любов до рідного краю, поклоніння отчому порогу та простим і незвичайним його мешканцям. Це лише перша міні  сторінка з книги «Поетичний вінок Уманщини». Бажаємо відчути радість від занурення у цілющі поетичні джерела!

 

           Рідний край                  Григорій  Бевз

 

У цій землі - батьки й діди мої,

і їхні прабатьки, і все моє коріння.

На цій землі - їх болі і жалі,

і їх творіння - тлінні і нетлінні.

 

Уперше тут я за поріг ступив,

заговорив уперше і заплакав ридма,

з криниці татової вперше воду пив,

а згодом сіяв, молотив снопи,

кував у кузні лемеші й серпи,

тому довкілля все це - моє рідне.

 

Люблю своє село, свій рідний край,

незмінною синівською любов'ю,

як найціннішу в світі пектораль,

як власну найомріяннішу долю.

 

Люблю приуманські поля, ліски, сади,

минувшини прадавньої сліди,

 і земляків -дбайливих і привітних,

їх рук мозолистих і розумів плоди.

Тому незмінно вабить так сюди,

творити пам'ятне і заповітне...

 

Квітує в серці Рогова            Людмила Солончук

 

Одна на світі Україна,

тут найсиніші небеса.

Тут жде мене моя родина,

дитинства зірка не згаса.

Тут душу сам Господь торкає.

Під верби Ятрань заплива.

І з хлібом знов мене стрічає

в зеленій чаші Рогова.

Одна моя біленька хата,

одна стежина до воріт…

Сільська душа моя крилато

цвіте, як яблуня, у світ.

Земель красивих є немало.

Та де знайти такі слова,

щоб серце бідне розказало,

як в нім квітує Рогова!

Живе моя рідня Всевишня

на цій освяченій землі.

В саду розплакалася вишня,

і час прийшов для всіх молінь.

Ліси мої, поля і луки!

Вода цілюща і жива!

Крізь всі печалі і розлуки

мене чекає Рогова.

Село моє, моя колиско,

святкуєш знов свої жнива.

Як мати, знов схилилась низько

над моїм серцем Рогова. 

  

 

Хата на продаж                Любов Бойчук

 

На продаж дочки хату побілили,

А син нарешті підлатав дірявий дах.

Усе майно, до цвяшка, поділили,

Хіба немодний посуд роздали за «так».

 

Сама собі дивується хатина

Та покупців чекає – з міста чи села.

Звідкіль їм знать, як ждала мати сина

У цій оселі, що не білена була?

 

У дощ осінній як же було гірко!

Або сніги такі впадуть, що й не відкрить

На вулицю стару скрипучу хвіртку.

А в довгі вечори із ким поговорить?

 

Стоїть на продаж вибілена хата.

Іду повз неї – а не весело ніяк.

Усе в думках чужа забута мати

Й чужої совісті розміняний мідяк.

 

           РІДНА СТОРОНА                Володимир Фабрика

Вся доля вишита на рушниках,

Блакиттю здавна Ятрань в’ється.

У дивоцвітті верби в берегах,

Земля ця - уманською зветься.

Без пісні не бувають тут жнива

І знають край козацький всюди –

Це Уманщина із віків співа,

Підносять хліб і сіль вам, люди.

 

В барвінок сіють сонячні слова

І житом пахне мами паляниця,

Трипілець землю хлібом засівав –

Рахманна нива колоситься.

Мій край мені назавжди став святий,

Де Ятрань в'ється, наче стрічка

Щодня голубить промінь золотий,

Цвіте моїх краян усмішка.

 

Весною журавлиний ключ здаля,

Пливе між вербами в потоках,

Яка ж красива уманська земля,

Від мальв - і аж до хмар високих!

Птахів зустріне рідна сторона,

В полях дзвенить налитий колос.

Моя ти доле, квітка-дивина,

Я чую Уманщини голос.

 

Ріка дитинства і життя           Пилип  Вовк

 

Де до смерку гуде від джмелів переліг,

Де ромашки біліють лапато, мов сніг,

Невмируще джерельце нуртує і б’є, -

То домівка моя, то дитинство моє.

 

На поверхні води невпокорена тінь –

То листками, мов пальцями, чисту гладінь

Пестить  в тихій задумі прадавня верба.

І зникає неспокій, вщухає журба.

 

Попускають і втома, і розпач, і біль,

Як з далеких шляхів, не знаття і звідкіль,

Найжаданіша з тисячі тисяч доріг

Приведе повз джерельце на отчий поріг.

 

Зачерпну у долоні холодний кришталь,

Зачерпну повні пригорщі, аж через край.

Хай проллється із рук, та з душі не проллю

Ні краплини святого того кришталю.

 

З польового джерельця, з малого струмка

Починається річка широка й стрімка.

Від широких отав, від ромашкових цяток

Наші ниви життєві беруть свій початок.

 

СЕЛО                        Ольга Павленко

 

Майже за Борисом Олійником

 

На лузі жуйку ремига бичок.

Цвіт бузини - аж п'янко берегами!

Хлюпоче зграйка підлітків-качок.

Нявчить смугасте кошеня: "До ма-а-ами!"

 

По трасі вздовж - із вИсвистом- авто.

Обабіч мружаться хати добротні.

Спадає тиньк, і хиляться ворота -

Їх зводити не поспіша ніхто.

 

Автобуса очима провела

Онучка, що живе у діда й баби.

Збирається на цвинтар півсела.

Іще з півсотні - ті до школи, в табір.

 

В полях поміж свиріпою - врожай.

Жуків рушає дядько полякати:

Приїдуть діти - матиме що дати,

Поки земля ще власна, не чужа.

 

У річці біля кладки - зблиски й вИски!

Аж хвиля мул зі споду підійма!

...Живе село. Людей земна колиска.

На ноги зіп'ялись... Пішли... Нема...

 

 

Уклін тобі, земле!                               Лариса Шабаліна

 

Засійся, квітчайся шумливими юними веснами.

Живи, рідна земле,

У спеку вмивайся водою святою, небесною.

Лиш ти, наша земле,

Єдиним рятунком буваєш від горя та відчаю,

Ти, матінко-земле, -

Незмінна, нетлінна основа під зорями вічними.

 

Болять тобі, земле,

І кулі, і стріли – іржаві уламки історії.

Горять в тобі, земле,

І сльози, і піт, і стрункі утопічні теорії.

Та все ж, мила земле,

Ряснієш трояндами, житом і пишними вишнями.

Дивуєш натхненно

Дітей своїх рідних врожаями знову розкішними

 

 

Я НАРОДИЛАСЯ В СЕЛІ                      Ольга Сотник

 

Поміж лісів, немовби у косинці,

У травах чебрецю і мальв густих

Розкинулися рідні Кочержинці –

Частина долі, а не слів пустих.

 

І хоч тепер я там буваю рідко,

На свята та на проводи іду.

Там казкою мене стрічає квітка

І забирає смуток і біду.

 

Бо там гніздо, там вся моя родина,

Моє дитинство і моїх батьків.

Моя земля, ім’я їй - Батьківщина,

А іншої Господь не заповів.

 

І хоч сьогодні всюди городяни,

Куди сільська їх стежка довела,

Мою колиску у селі гойдали,

І я довіку родом із села.

 

Балада про материнське чекання               Степан Павленко

 

Умивається кіт на порозі -

Отже, треба гостей чекати.

Гості, певно, уже в дорозі

І от-от нагрянуть до хати.

Умивається кіт на порозі.

 

Заспішила, забігала мати:

То зі столу здмухує крихту,

То подушку почне поправляти,

То сльозу витирає стиха...

Заспішила, забігала мати.

 

А гостей все нема й немає.

Скільки ж можна в дорозі бути?

Кіт умився і засинає.

Кіт давно уже встиг заснути.

 А гостей все нема й немає.

 

Ой нема гостей та й не буде.

Найжаданіший - вічним солдатом...

Я це знаю. це знають люди.

Але мати.. О вічна мати!

Не для неї: нема й не буде!..

 

 

   ***                              Петро Поліщук

Мої бабуся лиш на хліб молилися,

Збирали крихти, сухарі.

І плакали, і довіряли милостям,

Прощали гріх

 

Дурним владцям, котрі покрали-згадили

Зернятка жита із комор.

Померли дітки. Груддям в яму падали.

Голодомор.

 

Страшний той гість — болючий і непроханий, —

Гіркої долі чорна тінь.

Голодні поминки, безлюдий похорон,

Плачі святі.

 

Нема прощення молитвами жодними.

Весна. На гробику — калач.

Бабуся вмерли. Між літами-жорнами

Дитячий плач.

 

Наступні сторінки поезії - вже у черзі до своїх прихильників.

 

                                                         Бібліограф Валентина Харишук

 

 

Дмитро Білоус

 

24 квітня 2020 року виповнюється  100 років від дня народження визначного українського поета, лауреата національної премії ім. Т.Г. Шевченка, літературних премій ім. Л.Українки, О. Пчілки та М.Рильського, нашого земляка Дмитра Григоровича Білоуса.

Народився Д. Білоус у селі Курмани на Сумщині. Він був десятою дитиною, а всіх їх у батька було одинадцятеро. Мати Дмитра була жінкою великої доброти, лагідної вдачі. Вона ніколи не підвищувала на дітей голос. А коли посилала когось із хлопців до колодязя, просила: «Принеси, спасибі тобі, синку, відерце води». І оце «спасибі тобі» за ще не виконану роботу чудодійно впливало на дітей: не було такого випадку, щоб хтось не послухався. Батько – сільський мудрець, книжник, порадник і заступник односельців, які обрали його народним суддею. У сім’ї шанували слово, книжки в домі оточували Дмитрика з раннього дитинства.

Хлопчиком приїхав Дмитрик до Харкова, де він працював і вчився в дитячій трудовій комуні. Тут народився перший його вірш «Весняні акорди». Він вступає на давно омріяний філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар та Григорій Тютюнник. Війна перервала навчання, і Дмитро йде в складі студентського батальйону на фронт. У перших оборонних боях на Київщині у серпні 1941 року був тяжко поранений. Минуло більше року лікування в госпіталях, і молодий боєць знову стає до лав армії у 1943 р. тепер уже в складі української редакції радіомовлення для партизанів України .

Незабаром, 1948 року, відбувся його літературний дебют як поета – вийшла в світ збірка гумористичних та сатиричних віршів «Осколочним».

Ще одна дуже яскрава грань таланту Дмитра Білоуса — перекладацтво.

У його творах, де немає надокучливих настанов, кожен неодмінно знаходить щось нове й цінне для себе. А переконатися в цьому можна прочитавши книжки «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотириногих, рогатих і безрогих», «Лікарня в зоопарку», «Турботливі друзі», «Сад на Лисій горі», «Веселий Кут», «Гриць Гачок».

В історії малої батьківщини, як сонце в краплині роси, відбивається історія великої батьківщини. Книжка Дмитра Білоуса «Ромен хіба не родич Рима?» – про рідний край, корінь роду, красу назв міст і сіл, їхню праглибину. В поетичній формі цікаво, а то і дотепно, автор розкриває нам назви сел, річок, на яких вони стоять, вулиць і кутків, урочищ.

Секрет популярності творів Д. Білоуса дуже простий, він – у дивовижній винахідливості, вигадливості й майстерності автора, у його вмінні говорити з читачем про серйозні речі невимушено й дохідливо.

13 жовтня 2004 року на 85 році життя полинув сивим журавлем понад своєю рідною Сулою у вічність знаний, шанований, неперевершений Дмитро Білоус.

 

Григір Тютюнник – один з найвідоміших українських письменників. Звичайно, кожен вчив його біографію і твори в школі. Але найчастіше на уроках все і закінчувалося, і мало хто може похвалитися тим, що пам'ятає, хоча б, де народився Григір Тютюнник. І в честь річниці від дня народження   знаменитого письменника ми вирішили нагадати вам найцікавіші факти з біографії Григира Тютюнника.

Один з найвідоміших новелистів України народився в невеликому селі Шилівка. Коли йому було всього лише 6 років, його батька репресували. Хлопчикові довелося прожити дуже складне життя, а особливо сирітське дитинство. Він знав, що його батька репресували. Та й самого Григіра Тютюнника переслідували майже все життя. Всі його твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, а сам автор важко переживав це.

Зі своєю дружиною Тютюнник познайомився в університеті. Вона навчалася на факультеті української філології, коли сам письменник на російській. Спочатку він спілкувався і писав тільки російською, але завдяки своїй дружині, він цілком і назавжди перейшов на українську мову. У них народилося двоє дітей - Михайло і Василь.

Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалося переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх видавництв. Його ім'я стало забороненим у будь-яких публікаціях. Сам письменник переживав це дуже складно і говорив, що він писав тільки половину правди, а якщо б він написав всю, то його напевно вбили б.

Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.

 

Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року.
         У його рідному селі зараз немає ні пам'ятника, ні музею, в будинку, де жив великий поет. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Тільки невелика група ентузіастів за свій рахунок влаштувала музей у школі. Це всього лише невелика кімнатка, але щорічно його відвідують тисячі осіб.

 Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово із Всесвітнім днем книги і авторського права!

 

"Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості."

                                         (Повість минулих літ)

 

  23 квітня - доленосна для світової літератури дата. У цей день народились такі видатні письменники, як Моріс Дрюон, Володимир Набоков, Андрій Курков, Григорій Тютюнник, а також померли такі літературні велетні, як Мігель де Сервантес Сааведра, Вільям Шекспір, Інка Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Тому природно, що саме цей день, за пропозицією Міжнародної Асоціації Книговидавництв, був обраний Генеральною конференцією ЮНЕСКО Всесвітнім днем книги, а за пропозицією Російської Федерації у формулювання було додано і авторське право.

   Таким чином, починаючи з 1995 року, 23 квітня майже у 200 країнах світу святкується Всесвітній день книги і авторського права. Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі та всі, хто причетний до книжкової справи. Усюди організовуються цікаві акції, книжкові ярмарки, виставки, презентації, голосні читання, зустрічі з письменниками, автограф-сесії тощо.

   Традиція святкування народилася в іспанській Каталонії, де вже понад 80 років люди в день святого Георгія дарують червоні троянди і книжки тим, кого люблять: троянди символізують кров, пролиту Георгієм - покровителем Каталонії - у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року - день смерті видатного іспанця Мігеля де Сервантеса Сааведри, автора безсмертної літературної перлини «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі».

    Сьогодні, коли без Інтернету та цифрових технологій важко уявити собі життя та роботу, здається, що книга відступає на другий план. Але це зовсім не так. Книга була і залишається незамінним супутником людини, її мовчазним радником, всезнаючим помічником, невичерпним джерелом мудрості. Не випадково народ створив про книгу стільки прислів'їв:

Книга вчить, як на світі жить.

Хто багато читає, той багато знає.

Читання - ось краще навчання.

Книга допоможе в труді - виручить в біді.

З книгою подружишся - розуму наберешся.

Книга - твій друг, без неї, як без рук.

     Щодо авторського права - це один із засобів охорони інтелектуальної власності людини, набір прав, наданих авторам оригінальних творів. Інтелектуальна власність охоплює всі творіння людського розуму. Великий Мікеланджело писав: «Людина малює головою, а не руками». Авторське право захищає не ідеї або факти, а спосіб їх вираження: письмові, музичні, живописні, драматичні, хореографічні твори, фільми та мультимедійні продукти, комп'ютерні програми. Знаком того, що той чи інший оригінальний твір охороняється авторським правом, служить символ ©. За ним, зазвичай, вказується ім'я власника авторського права та рік створення твору.

    Першим нормативним актом авторського права вважається «Статут королеви Анни», прийнятий в Англії у 1709 році. А в 1967 р. в Стокгольмі була підписана Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності - спеціалізованої агенції Організації Об'єднаних Націй.  Її мета - розвиток збалансованої та загальнодоступної міжнародної системи охорони інтелектуальної власності. З прийняттям Верховною Радою України Закону № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року у нашій країні було створено авторське правове поле, яке весь час удосконалюється і стає ближчим до міжнародних норм.

   З 2001 року з ініціативи мадридських книговидавців ЮНЕСКО проводить щорічний відбір Світової столиці книги. У відбірковий комітет входять представники ЮНЕСКО та трьох міжнародних професійних книговидавничих організацій - Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації книгопродавців та Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ.

 

   Працівники бібліотеки переконані, що книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний, чудовий  світ, в якому ми живемо. І тому сьогодні наша бібліотека запрошує Вас, дорогі наші читачі, взяти участь у  флешмобі «Завантаж читання» під девізом «Більше читайте цікаві книги, а менше дивіться новини», і  повірте, що за таким приємним заняттям як читання цікавих книг, час  пройде непомітно і скрасить  Ваші  будні в період карантину. Тож, до вашої уваги ТОП-найпопулярніших книг українських авторів 2020 року, якими зачитуються читачі:   ↓↓↓

 

ЛІНА КОСТЕНКО «ТРИСТА ПОЕЗІЙ»  

 

 

ДЖОН ҐРІН «ЧЕРЕПАХИ АЖ ДО НИЗУ»

 

 

ВАСИЛЬ ШКЛЯР «ЧОРНЕ СОНЦЕ»

 

 

ДЖАРЕД ДАЙМОНД «ЗБРОЯ, МІКРОБИ І СТАЛЬ»

 

 

СВІТЛАНА ТАЛАН «МАТУСИН ОБЕРІГ»

 

 

 ВІОЛЕТТА ФІАЛКА «КОХАННЯ АНГЕЛА»

 

 

ДАРИНА ГНАТКО «ТІНЬ АСПИДА» 

 

 

НІКА НІКАЛЕО «КВІТНИКАРКА» 

 

 

СЕРГІЙ ДЗЮБА «ЗАБОРОНЕНИЙ»

 

 

ВОЛОДИМИР ЛИС «СТОЛІТТЯ ЯКОВА»

Ранець – читанець

«Гарну книжку прочитати – мов на крилах політати!»

(До Всесвітнього дня книги і  авторського права)

 

Читайте! Читайте! Читайте!

Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі змісту книги.

Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!

                                            К. Паустовський 

 

Всесвітній день книг і авторського права - це один із знакових днів у нашому міжнародному календарі. Дата святкування Всесвітнього дня книг та авторського права, який увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995-му році - 23-е квітня. Вона вельми символічна для всієї нашої світової літератури. У цей день, до прикладу, покинули світ або прийшли в нього такі знамениті і відомі автори як Шекспір і Сервантес, Моріс Дрюон і Інка Гарсіласо де ла Вега, Мануель Мехіа Вальєхо і Володимир Набоков, X. Лакснесс і Дж. Пла.                                                            

Одна з традицій  Всесвітнього дня книги та авторського права – обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги. Ця традиція, яка, окрім того, є дієвим способом популяризації книг і читання загалом, запроваджена 2001 року. Тоді столицею було обрано Мадрид. Щороку ЮНЕСКО спільно з міжнародними організаціями, що представляють три напрями книжкової галузі, – Міжнародним союзом видавців, Міжнародною федерацією книготорговців і Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій – обирають Світову столицю книги. Зі свого боку міста зобов’язуються всіляко сприяти розвитку книговидання і промоції читання. З 2001 року світовими книжковими столицями вже побували Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Боґота, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван, Бангкок, Вроцлав та ін. Цьогоріч  нею стало місто Куала-Лумпур (Малайзія). Зазначається, що це місто було обране через великий акцент на інклюзивній освіті, розвитку освіченого суспільства та доступному читанні для всіх верств населення міста. Книга - це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.     

Талант письменника - яскрава демонстрація духовного начала всього людства. Уміння висловити свої почуття і переживання, думки і образи, події і відносини, і багато чого, що так чи інакше зв’язується з людським світоглядом - справжній дар. Сказати і бути почутим, знайти розуміння і відгук у серцях вдячного читача - це мета будь-якого автора. Далеко не всім вдавалося досягти її. А деякі навіть випереджали свій час, будучи натхненниками і законодавцями нових підходів, і нових поглядів.                

Слова і фрази, найрізноманітніші вирази, хід і перебіг думки, цілий потік процесу мислення і почуттів, який лягає в основу того чи іншого твору, стаючи згодом нашим спільним людським надбанням, захоплює і багатьох просто не може залишити байдужими, надаючи унікальний колорит нашому з вами життю і духовної спадщини.   

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.                                 

В Україні 30 січня стартувала Всеукраїнська акція #ЖивіПисьменники, спрямована на інтерактивне залучення учнів у процес вивчення української літератури.                                                                                    Для учнів і вчителів, бібліотекарів та батьків створено серію матеріалів для роботи з сучасною українською дитячою літературою. Їх можна використати у навчальному процесі та позакласній роботі. Це відеоролики про українських дитячих письменників, які входять в оновлену шкільну програму.        Відео – це інтерв’ю із сучасними, «живими» письменниками, які є актуальною й запитуваною частиною формування культурної ідентичності школярів. Вони презентують всю Україну від Луганщини до Закарпаття, пропонують сучасні сюжети, розповідають цікаві факти про творчість, читання, ігри зі словами.                                                               

Організатори акції #ЖивіПисьменники – Український інститут книги за підтримки Міністерства освіти і науки України та простору української дитячої книги БараБук.                                                                                                                                      Отож, знайомтесь…!

 

Іван Андрусяк      Леся Воронина         Галина Вдовиченко    Сашко Дерманський

 

               Галина Малик       Володимир Рутківський          Мар’яна Савка

 

Тетяна Стус           Галина Ткачук             Григорій Фалькович

 

 

                                                  Тизер акції 

 

   У Всесвітній день книг і авторського права ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших авторів. Бажаємо їм глибокого натхнення і легкого пера! Їх роль у розвитку сучасної культури безцінна. Нехай їхній талант і надалі продовжує служити збереженню і примноженню духовного багатства кожної держави і світу в цілому! Зі святом !

 

 21 квітня святкують Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності. Вперше цей день відзначався в більш ніж 50 країнах миру 21 квітня 2002 року. У 2017 році за підтримки Генеральної асамблеї ООН Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності став офіційним міжнародним заходом. 

Ініціатори та активісти, які запровадили це цікаве свято, пов’язують його святкування з Міжнародним днем Матері–Землі, яке  відзначають 22 квітня, а також з датою народження великого вченого, мислителя і винахідника – Леонардо да Вінчі , яку  відзначали значно раніше - 15 квітня.

Запроваджуючи Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності,  ООН намагалась привернути увагу представників влади, науки і техніки, систем освіти до питання розвитку творчого мислення, створення умов для реалізації  можливих  інновацій і введення її в різні сфери життя людини. Саме це, з точки зору ООН, являється важливим фактором успішного розвитку людства і способом подолання багатьох проблем, в тому числі глобального характеру, які стоять перед світом.

Дякуючи передовим технологіям, багато з яких є творчістю та інноваційною діяльністю, складаються умови для підвищення рівня життя   в усіх частинах Землі. Інновації в області економіки сприяють розвитку економічного потенціалу, що повинно забезпечити рішення проблем, пов’язаних з бідністю і голодом.

Постійно наголошується, що розвиток науки, техніки і інновацій повинен мати всеохоплюючий характер і служити на благо людству, орієнтуючись на його інтереси.          

«Світові шедеври архітектури»

(до Дня пам′яток історії та культури)

 

Юний друже!

        У 1983 році, за пропозицією Асамблеї Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць (ICOMOS), створеній при ЮНЕСКО, Центр культурної спадщини ЮНЕСКО оголосив 18 квітня Міжнародним днем пам’яток та визначних місць (International Day of Monuments and Sites). Завдання цього свята – ще раз нагадати світовому суспільству про різноманіття культурної спадщини створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства, її вразливість та необхідність збереження для майбутніх поколінь.  Девізом Міжнародного дня пам'яток та історичних місць стали слова: «Збережемо нашу історичну батьківщину».             

На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам’ятників історії та культури України було ухвалено встановити в країні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня − у Міжнародний день пам’ятників і визначних пам’яток. В Україні цей день має назву − День пам’яток історії та культури, відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року № 1062/99.

 На сьогодні у Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО від України перебувають 7 об`єктів, що приблизно становить 0,68% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі (1034 станом на 2015 рік).

Це наступні об`єкти:

· Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами,    

   Києво-Печерська Лавра ( з 1990р.);

· Ансамбль історичного центру Львова (з 1998 р.) ;

· Геодезична дуга Струве ( з 2005р.);

· Букові праліси Карпат та стародавні букові праліси Німеччини (з   

    2007, 2011рр.);

· Резиденція митрополитів Буковини і Далмації ( з 2011р.);

· Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі і України ( з 2013р.);

· Стародавнє місто Херсонес Таврійський ( з 2013р.),

Україна сповнена своїми дивами. Вона несказанно багата на культурні пам'ятники та різні історичні визначні пам'ятки, але чи буде у наших нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого, цілком залежить від нас. Вивчайте, гордіться та бережіть свою історію! Подорожуючи по своїй землі, ми відкриємо для себе багато нового і цікавого. Дивись ТУТ

 

У всьому світі, навіть у самому маленькому місті, можна знайти пам’ятники, скульптури і статуї, присвячені відомим діячам, важливим історичним подіям або певної філософської теми. Але в наш час архітектура і скульптура розвиваються під впливом нових культурних і дизайнерських рішень, тому в різних куточках світу з’являються дуже незвичайні пам’ятники та скульптури з таким глибоким змістом, що його не відразу можна вловити. Ми вирішили вибрати найбільш креативні пам’ятники та скульптури світу.

 Сподіваємось, тобі буде цікаво…

 

1. Скульптура “Сходи в небо” (Бонді, Австралія) – незвичайна пам’ятка

 

Скульптура “Diminish and Ascend” це арт-інсталяція художника Девіда Мак-Кракена, яка під правильним кутом виглядає, як нескінченна сходи “в небо”.

2.  Merchant Seafarers’ War Memorial, Кардіфф Бей, Великобританія

 

У Південному Уельсі скульптор Брайан Фелл створив меморіал, присвячений пам’яті матросів цивільних суден, які загинули під час військових дій.

3. Мустанги в Лас-Колинас, Техас, США – незвичайна пам’ятка

 

Бронзова скульптура була створена Робертом Гленом, в пам’ять про диких мустангів, які були історично важливими мешканцями більшій частині Техасу в США.

4. Драматична фея з проводів, Великобританія

 

Робін Уайт, скульптор з Великобританії, створює гарні динамічні скульптури казкових фей, які, здається, танцюють при кожному пориві вітру.

5. Експансія, Нью-Йорк, США – незвичайна пам’ятка

 За задумом автора (Пейдж Бредлі) скульптура “Експансія” показує людину, яка прийняла виклик вийти за межі обмежень, встановлених сучасним суспільством.

 6. Обрії, Нова Зеландія – незвичайна пам’ятка

 

“Горизонти” це гігантська скульптура художника Ніла Доусона з Нової Зеландії, яка завдяки візуальної ілюзії виглядає як розвівається шматок паперу на вершині пагорба.

 7. Скульптура “Truth is Beauty” з серії “Bliss”, Невада, США

 

Марко Кокрейн став автором одного з найпривабливіших творів мистецтва в США, яке з’явилося на фестивалі Burning Man. Це 16-метрова скульптура елегантно що позує жінки, яка носить назву “Truth is Beauty”.

 8. Зникаюча людина, Вашингтон – незвичайна пам’ятка

 У музеї Мері Хілл (Mary Hill Museum) в Східному Вашингтоні можна побачити цю скульптуру, яка, як під впливом магії, повільно зникає при правильному ракурсі.

9. Невідомий службовець, Рейк’явік,  Ісландія

 

Скульптура Магнуса Томассона символізує роботу урядовця, яка часто залишається непоміченою і недооціненою. 

10. Келпі, Фалкірк, Шотландія

 

Зображення коней на скульптурі символізує Келпі, шотландських міфологічних істот, які відомі своєю силою і витривалістю. Саме такі якості приписують внутрішнім водним шляхам Шотландії.

11. Мовець лампа, Мальме, Швеція – незвичайна пам’ятка

 

 З допомогою свого низького, спокійного голосу, лампа в Мальме вітає з грудневими святами усіх, хто вийшов погуляти навіть в найхолоднішу погоду.

12.Пам’ятник композитору Яну Сибелиусу, Гельсінкі, Фінляндія

 

Пам’ятник Яну Сибелиусу – це відмінний приклад сучасного абстрактного мистецтва. Він складається з 600 порожнистих сталевих труб, з’єднаних разом для створення звукової хвилі, схожою на частину твору композитора.

13. Нельсон Мандела, Квазулу-Наталь, Південна Африка

 

Marco Cianfanelli – автор вражаючою скульптури, на якій завдяки вмілому розміщення 50 сталевих опор, проглядається обличчя Нельсона Мандели, найблагороднішої людини Південної Африки.

14. Бібліотека La Tete Carrée, Ніцца, Франція – незвичайна пам’ятка

 

Французький художник Сашко Сосно (Sacha Sosno) представив своє розуміння популярної англомовної приказки “Thinking Inside the Box” у вигляді 26-метрового монументу, який служить будинком для Центральної бібліотеки в Ніцці, Франція.

15. Дерево-світлофор, Лондон, Великобританія

 

Художник Pierre Vivant створив дерево-світлофор у 1998 році, щоб показати нескінченний ритм домашніх, фінансових і комерційних подій, які щомиті оточують людину.

16. Кархендж – Альянс, Небраска, США

 

Кархендж  - це копія відомого Стоунхенджа, але з автомобілів, яка була створена в честь сонцестояння 1987 року. За роки свого існування Кархендж став натхненням для створення скульптур з автомобілів і сьогодні тут стоїть цілий Заповідник автомобільного мистецтва.

17. Атоміум, Бельгія, Брюссель – незвичайна пам’ятка

 

Атоміум -  це плід фантазії архітекторів Андре і Мішеля Полаков, який був реалізований для Всесвітньої виставки 1958 року, як символ використання атомної енергії в мирних цілях, але як і Ейфелева вежа, став дуже популярним і не був демонтований після закриття виставки.

18. Павук Маман, Лондон, Великобританія

Вперше встановлена в Лондоні, Маман – це 9-метрова скульптура павука з бронзи, нержавіючої сталі та мармуру, виконана художником і скульптором Луїзою Буржуа.

19. Скульптура “Тигр і Черепаха – Чарівна Гора”, Дуйсбург, Німеччина

 

Скульптура “Tiger & Turtle – Magic Mountain” – це звивисті сходи, схожі на американські гірки. По ним туристи можуть прогулюватися і розглядати околиці (особливо це красиво вночі, коли вмикають освітлення).

20. Чорний привид, Клайпеда, Литва – незвичайна пам’ятка

 

2,4-метрова статуя чорної примари, яка оселилася у Клайпеді, портовому місті в Литві. Легенда свідчить, що у 1595 році Чорний Привид врятував місто від голоду, попереджаючи людей про потребу економити продукти харчування. Тепер ця статуя – символ успіху і багатства.

Великодні цікавинки з бібліотечної корзинки «Великдень всіх нас на гостини просить»

 

Нині є сила-силенна різних свят! Одні з них присвячені вшануванню людей певної професії (як ось, День учителя), інші — певним значимим для усього народу історичним подіям (скажімо, День Незалежності), ще інші — запозичені з-закордону та святкуються, бо сподобалися й нам (до прикладу, День закоханих)… Але є Справжні Великі Свята! Ті, що торкнулися доль цілого людства й позначилися не на одному чи навіть десяти, а на тисячах людських поколінь! Саме таким є Свято Великодня. Воно пережило тисячоліття, пронісши крізь морок і біль поступу цивілізації вічну радість Людської Надії та Божої Любові.

          І весь цей час у різних країнах світу люди знаходили щоразу нові слова, аби розповісти дітям, у чому сенс і суть Великоднього дива.            

         Тож і ми спробуємо додати тобі годину справжньої насолоди від цікавого і корисного читання, відкрити для тебе Світлу таємницю Христового Воскресіння!

         Великдень – яке рідне, сповнене любові і святості, українське слово. Великий День для усього людства, коли воскрес з мертвих Ісус Христос, якого розіп’яли на хресті на високій горі Голгофі біля Єрусалима. Хрест той був великий, нести його було довго і тяжко. А ще він був високий, аж сягав неба, підпираючи його собою, щоб воно не впало тієї трагічної миті, коли помирав Ісус. Потьмяніло сонце, здригнулися небеса і впала завіса в Єрусалимському храмі.

          А далі був світанок. Сяйво зійшло над землею і сягнуло неба – Христос Воскрес! То прийшов у долю людства Великий День. Ми звемо його – Великдень. Яка це добра і світла година, коли дзвони усіх церков не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос Воскрес! І починається нове життя, світле і радісне.  https://www.youtube.com/

            Люблять цей день і діти, хваляться писанками, “коцаються” ними, радіють.

         Так уже повелось, що особливо активно в дорослих і дітей минають дні напередодні Пасхи, що зумовлено приготуванням смачних традиційних страв, прибиранням оселі, тощо.     

 

А які ж традиції власне святкування Світлого Великодня?!

 

ПЛАВАЮЧА ДАТА СВЯТА

          Впевнені, що багато з вас замислювалися, чому Великдень щороку святкується в різні дні? А хтось, напевне, й знає відповідь на це питання. Але все ж… На початку нашої ери (у 1-му столітті) для визначення дати святкування Христового воскресіння зібрався Нікейський собор, який постановив, що Великдень має святкуватися після 21 березня в першу неділю після повного місяця. А оскільки це явище відбувається завжди в різний час, то і дата святкування різниться. Тому, щоб визначити дату святкування Великодня, спочатку визначають, коли місяць вперше буде повним після весняного рівнодення. А наступна неділя і буде святковою.
       Однак, православні та греко-католики користуються двома різними календарями: католики слідують григоріанському, а православні - юліанському календарю. За першим календарем весна розпочинається раніше на 13 днів. Саме тому католицький та православний Великдень святкують у  різні дні, але деколи трапляється, що обидві дати збігаються.   

БІЛИЙ ТИЖДЕНЬ
    Останній тиждень перед Великоднем носить кілька назв: Білий, Жильний, Чистий. Чистим називали цей тиждень в давнину, бо протягом нього очищали вогнем та водою хату, господарство, рід, а пізніше – село. Все і всі  мали очиститися перед Великим днем від усякої нечисті, лихих сил, від зимової луди. Хата мала бути очищена, вимазана-вибілена, всі лавки, столи, начиння – випарені, вимиті; білизна випрана до останньої ганчірки. Усі дні тижня були зайняті, робота розприділена так, щоб до Чистого четверга усі головні праці в полі та городі були закінчені.

          Детальніше про традиції кожного дня БІЛОГО ТИЖНЯ ти зможеш дізнатися в книзі Олекси Воропая  «Звичаї нашого народу» ТУТ

 

ПИСАНКИ

 

 

           За дохристиянськими віруваннями наших предків  всесвіт “народився” з яйця. Саме воно, дивовижне яйце-райце, досі виступає у народних казках, як символ народження життя, плодючості та усіляких щедрот. Розмальоване яєчко було тим амулетом, за допомогою якого особа хотіла привернути до себе (чи до когось) добрі сили і відвернути злі. Саме тому на писанках зображали змістовні древні символи і магічні знаки. Ці символи утвердились і передавались від покоління до покоління. Подекуди й нині можна ще зустріти найстаріший орнамент на писанці. Це, переважно, геометричний малюнок: трикутники, кола, спіралі... Колись це були знаки різних ритуалів, священних чисел, а може, й поганських богів.
       Але час вніс свої корективи. Християнство затерло давні знаки, надавши їм нового змісту.

ЗНАЧЕНННЯ КОЛЬОРІВ НА ПИСАНКАХ І КРАШАНКАХ

    Найдавнішими вважаються крашанки - це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну від сучасних, мали приємні м'які відтінки. Але колір в писанці з'явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.

      Жовтий, золотистий, оранжевий кольори писанки впливають на людину подібно до сонячного проміння, дають радісний, світлий настрій. В писанці означають тепло, надію, небесні світила, врожай в господарстві.
     Червоний колір на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Недаремно в народній мові він зблизився з поняттям красивого, слова "красний" - "гарний" стали взаємовідповідними. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих - надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню.
         Зелений колір означає весняне пробудження природи, надію на гарний врожай.
         Блакитний - небо, повітря, а також здоров'я.
         Бурий, коричневий - землю і її приховану життєдайну силу.
       Чорний колір - колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті.
        Багатоколірна писанка є символом родинного щастя, миру, добробуту.
        Темні писанки писали на проводи, як вираз поваги до тих, хто відійшов у інший світ.
        ЗНАЧЕННЯ СИМВОЛІВ НА ПИСАНКАХ  дивись ТУТ 

Сонце. Життя давніх людей було дуже складним. Важко було пережити холодну зиму, дочекатись нового врожаю. Прихід довгожданої весни сприймався як народження нового сонця, визволення небесного світила від сил темряви. Тому із символом сонця пов'язано все найкраще, що є в людському житті. Серед язичницьких богів Дажбог - сонячний Бог - був одним із головних. У християнстві сонце також стало символом Бога, оскільки Бог - це світло.
Хрест. Один із сонячних знаків, символ всесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. Походить від схематичного зображення птаха, в давнину сонце уявлялось птицею, що летить по небу. У християнстві хрест - символ страждання, смерті й воскресіння, яким церква все починає, благословляє і освячує.
Триріг, або триніг. Один із найстаріших символів сонця, а також знак святого числа "три".
Безкінечник, або кривулька. Знак однієї з найголовніших стихій - води.  Будучи необхідною для всього живого, вода водночас могла бути злою і невблаганною в час весняної повені. Дивуючись силі і невпинності води, і наші предки її знаком позначали вічність.           

Грабельки, гребінці, трикутнички з гребінцями. Належать до символів, що пов'язані з водою. Зображають хмари і дощ. Писанки із грабельками писали в посуху, гадаючи, що написавши цей знак, можна викликати довгожданні небесні води.
Сосонки, смеречки, ялинки. Вважаються символами вічної молодості, здоров'я, росту і безсмертя.

А чи знаєш ти, що…? –

В Україні існує Музей писанкового розпису — єдиний у світі Музей писанки або писанкового розпису, що знаходиться в місті Коломия Івано-Франківської області.   

Дивись ТУТ

А найбільша писанка  розташована в канадському містечку Вегревілль. Її розміри становлять 8х5 метрів, а важить це чудо близько 2 тонн. Така вага обумовлена тим, що писанка зроблена з уламків літаків. Створили це диво на згадку про перших українців, котрі приїхали на територію Канади багато років тому                                                        Бажаємо Вам Божого натхнення та благословіння!

 

  «Фантастика – це і є велика література. Вона може все, що і реалізм, і ще трішки більше. Навіщо змагатися з документальністю, з інформаційним потоком телебачення, газет, інтернету... Зараз реалізм або «мейнстрім» неможливий і нецікавий без авторського «я» письменника, без його суб'єктивного погляду на світ, без елементів фантастики. Вона дарує парадоксальність, унікальність сприйняття, справді відкриває ширші горизонти. Це чарівний ліхтар, що висвітлює нашу тьмяну повсякденність.»

Сергій Дяченко

 

 Сергій Сергійович Дяченко - одна з найяскравіших дійових осіб в царині вітчизняної, і не лише вітчизняної, фантастики. Людина, яку не треба представляли тим, хто цікавиться літературою подібного жанру.
  Народився майбутній письменник 14 квітня 1945 року. У Сергія Дяченка дуже багата й цікава біографія, скільки всього у його житті було: з відзнакою закінчив Київський медичний інститут, працював психіатром, кандидат біологічних наук, закінчив сценарний факультет ВДІКу в Москві, працював у кінематографі, був автором сценаріїв для цілої низки документальних та художніх фільмів (в 1978-му фільм майбутнього фантаста «Генетика і ми» отримав Гран-прі на Всесоюзному кінофестивалі. Дипломною роботою Сергія став сценарій художнього фільму про Миколу Вавілова. Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка 1987 року разом з А. Д. Борсюком (режисером), О. І. Фроловим (оператором) за повнометражний науково-популярний фільм «Зірка Вавилова» Київської кіностудії науково-популярних фільмів.).

 

А чи знаєте ви, що:

1. Сергій пише у співавторстві з дружиною Мариною. Знамените письменницьке подружжя дебютувало романом-фентезі «Брамник» (1994), що розповідає про чарівника, позбавленого магічної сили. за який отримали премію Єврокону-96.


2. У літераторів майже 20 років був «третій співавтор» - чорний кіт Дюшес, володар персонального посвідчення з фото про членство в Асоціації письменників України. Функції Чорного Дюшесу зараз виконує його тезка рудого кольору.


3. Казки, які розповідались подружжям дочці перед сном, лягли в основу збірки «Повітряні рибки» і серію оповідань «Казки для Стаськи».


4. Марина та Сергій Дяченки – лауреати більшніж 80 літературних нагород у царині фантастики, 2005 року їх було визнано найкращими фантастами Європи.


5. У 2007 році Дяченки ввійшли в «ТОП-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Кореспондент».


6. На загальноєвропейській конференції фантастів «Євроскон-2008» в Москві їх роман «Vita nostra» був удостоєний Премії як кращий фантастичний роман початку ХХІ сторіччя.


7. У 2011 році їх документальний кінофільм «The will of Victory (A Doc Opera)» про Другу світову війну, створений в співдружності з американськими кінематографістами, був висунутий на здобуття премії «Оскар», а також став лауреатом кінофестивалю 2012 року у Пасадені, США.


8. В кінці нульових років 21 століття Сергій і Марина написали сценарій для фільму «Залюднений острів» режисера Федора Бондарчука, анавесні 2012-го вийшов телевізійний серіал «Біла гвардія» (у 2013 року удостоєна Національної кінопремії «Золотий орел» (російський аналог «Оскару») як найкращий серіал року, у створенні сценарію якого брали участь Дяченки.


9. Твір «Ритуал», що розповідає про кохання дівчини та дракона-перевертня екранізований в 2015 році під назвою «Он – дракон. Фільм увійшов до трійки найкасовіших російських фільмів в міжнародному прокаті в 2016 році.


10. Марина і Сергій Дяченко - творці жанру «м-реалізм», назва якого може розшифровуватись як «мета-реалізм» або як реалізм «магічний»(вони не пояснюють значення цієї літери).

 

 

13 квітня Всесвітній день рок-н-ролу (World Rock-n-roll Day) — свято однодумців, для яких рок-н-рол став не лише музикою, а стилем і способом життя.

Свято відзначається щорічно 13 квітня, хоча історична подія, що послужила основою для свята, відбулося днем раніше:

12 квітня 1954 Білл Хейлі (Bill Haley) записав сингл «Rock Around The Clock», що став знаковим у новому музичному напрямку, який швидко подолало межі США і поширилося по країнах і континентах, кинувши виклик суспільству і традицій.

 

У середині 20 століття, невдовзі після Другої світової війни, люди прагнули до миру і розміреного життя. Потрясінь ніхто не хотів. Віддзеркаленням суспільних настроїв була музика того періоду — спокійна і сентиментальна, з солодкоголосим вокалом. На офіційному музичному Олімпі США просувалася ідея захистити культуру білих від дикої культури чорних і створити добропорядний спосіб респектабельного американця.Поряд з офіційною музикою, в Америці жила і зовсім інша - гучна, ритмічна, повна життя - ритм-енд-блюз. На офіційному рівні існувала ідея того, що все надмірне - це дика культура чорних, від якої потрібно захистити добропорядний образ респектабельного американця Одного разу ввечері диск-жокей радіостанції Клівленда Алан Фрід взяв на себе сміливість «прокрутити» в ефірі записи в стилі ритм-енд-блюзу. А щоб не шокувати «білу» публіку, придумав йому іншу назву — «рок-н-рол». Завдяки Алану Фріду, замаскований ритм-енд-блюз зазвучав на повну силу, ставши доступним всім, незалежно від кольору шкіри. Першою зіркою рок-н-ролу серед білих виконавців став співак гітарист Білл Хейлі. Його коктейль з ритм-енд-блюзу, кантрі і вуличного сленгу мав приголомшливий успіх. Серед засновників напряму був і легендарний Елвіс Преслі , який став кумиром підлітків і молоді. Його стиль одягу, манери і рухи ставали прикладом для наслідування. На початку 1960-х з'явився новий стиль в рок-н-рол — поп-рок. Ліверпульська четвірка своїми композиціями запустила у світ епідемію «бітломанії». У 1964 році з'явилися «Rolling Stones», що відрізнялися швидким, потужним і технічним звуком. У 1970-ті роки народився психоделічний рок, яскравими представниками якого стали групи «Pink Floyd», «Deep Purple», «Led Zeppelin», «Black Sabbath». Це десятиліття вважають золотою епохою в розвитку рок-культури.

Не я б'ю - верба б'є, 

За тиждень Великдень,

Недалечке червоне яєчко!   

 Юні друзі!

        Сьогоднішню розмову ми присвятили вербі, яка є одним із символів нашої Батьківщини. Скажеш одне тільки слово – Україна – і в уяві обов’язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини.

Який прекрасний пейзаж змалював наш геніальний поет Тарас Григорович Шевченко у вступі до поеми “Причинні”; що став піснею «Реве та стогне Дніпр широкий»

Тече вода з-під явора Яром на долину,

Пишається над водою Червона калина.

Пишається калинонька, Явір молодіє,            

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

          Кому доводилось подорожувати Славутичем, той не міг не помітити численні вербові зарости на берегах нашої найпотужнішої річки.  Верби, як незрадлива сторожа охороняють плеса сивого Дніпра. Близько 500 видів верб ростуть на нашій планеті. 30 припадає на Україну; Вони є в різних географічних яснах нашого краю.  Раніше ними обсаджувалися дороги й городи, ставки й береги, левади та греблі.
            3 вербою пов’язаний і прихід весни на велике християнське свято Великдень, якому передує Вербна неділя. Неділю за тиждень перед Великоднем називають «Вербною», а тиждень перед цією неділею – «вербний». У вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на богослужіння сходяться старі й малі, бо гріх не піти до церкви. Коли кінчиться відправа і священик скропить гілля свяченою водою, то діти один поперед одного стараються дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло». Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б’ючись примовляли: «Будь великий, як верба, і здоровий, як вода, а багатий, як земля».

Сьогодні, в умовах суворого карантину, ми не маємо можливості наламати вербових гілочок і освятити їх у церкві. Але ж ми можемо зробити букетик з вербових гілочок самі. Так, так! Ви не помилилися – зробити самим…І допоможуть вам фахівці нашої бібліотеки.  Для цього потрібно… А втім, майстер -  клас від Олі Гербут - саме для вас! 

 

Майстер-клас тут!: https://www.youtube.com/watch?v=ipK-L-O6aA4 

 

То ж, любий друже! Під час карантину не сумуй – веселись, твори, майструй!

 

Букетик кучерявих котиків, які вважаються чи на найпершими весняними квітами, порадують кожного. Пухнасті, як маленькі курчатка, випромінюють тепло і ласку, несуть запах весни.

 

Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів — пам'ятна дата, що відзначається  11 квітня на честь події, яка мала  місце  11  квітня 1945 року, коли в'язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.

Друга світова війна завершувалась у Європі весною 1945 року перемогою над гітлерівською Німеччиною, командування якої в агонії приймало ще одне злочинне рішення - знищити в'язнів концтаборів. В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. У такій складній ситуації 11 квітня 1945 року в'язні найбільшого концентраційного табору Бухенвальду підготували й підняли збройне повстання - безпосередньо перед прибуттям американців.  Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті.

Передові загони радянських і союзних військ, які визволяли місто, підтримали повстанців. Від неминучої смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. Пізніше, до 30 квітня, були звільнені також в'язні Заксенхаузена, Равенсбрюка, Дахау. 

Підраховано, що в Дахау, Бухенвальді, Освенцімі загинуло 12 млн людей із 30 країн світу. Серед загиблих було багато дітей. До армії колишніх в'язнів можна зарахувати й тисячі в'язнів радянських концтаборів. 
11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду .  Після переходу табору під юрисдикцію СРСР табір було долучено до системи концентраційних таборів НКВС, а 1948 повністю інтегровано в систему ГУЛАГ.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку. За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

 

Розум не сприймає статистики і втрат серед мирного населення. Але душа кожного українця болить за непрожите життя, нездійснені мрії тих, хто загинув в лютому, жорстокому коловороті війни.

 «Я – мов живий ручай між берегами…»

 (до 85 – річчя від дня народження Т.О.Коломієць)

У поетеси Т. О. Коломієць нинішній 2020 рік – ювілейний. Їй виповнилося 85 років. Вона, як завше, зустрічається з юними читачами, цікаво розповідає про своє життя і творчість, захоплююче читає їм вірші, лічилки, казки, колисанки, абетки, небилиці, загадки, яких у неї вже назбиралося більш ніж на тридцять збірок.

Народилася Тамара Коломієць 9 квітня 1935 року в місті Корсуні-Шевченківському. Мама була лікарем і одержувала різні призначення – в село Гельмязів Полтавської області, потім в місто Богуслав Київської області. Так і переїжджали з місця на місце             Мати багато працювала, тому вихованням дівчинки займалася бабуся. Тамара виросла «у пелені бабусі Ганни», яка була в міру релігійною, керувалася здоровим глуздом і прислухалася до народної мудрості. Ці риси характеру вона передала внучці.  Неписьменна баба Ганна знала напам’ять майже весь «Кобзар» і часто його цитувала.             

Мама дівчинки працювала лікарем, але Тамарі ця професія була не зовсім зрозуміла: лікарня, амбулаторія, виклик, знову лікарня. Дідуся і татка, на жаль, уже в ранньому дитинстві у дівчинки не було: дідуся забрала громадянська, а татка – Друга світова війна. Але був ще маленький братик, якому доводилося власноручно майструвати вітрячки, літачки та кораблики. Тамара Коломієць належить до покоління, дитинство якого було перерване війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі підручники замінив «Кобзар» та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні, казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч. У дитинстві дівчинка надавала перевагу хлопчачій компанії і гралася виключно з хлопчаками. У шкільні роки мріяла стати лікарем, бо дитяче серце ще довго залишалося чутливим до ран війни. Якщо у школі задавали писати твір на вільну тему, то Тамарі легше було висловлюватись у віршованій формі. А коли в пам’яті народжувався якийсь рядок, то він, як правило, мав бути останнім і на нього «треба було вийти».      

Василь ЛАТАНСЬКИЙ, учитель, письменник згадує: «Пригадую, як ми, сільські школярики, зачитувалися її першою книжечкою віршів «Проліски», виданою ще в студентські роки, рядки з якої і досі бентежать мою душу: «Чия там юність полем відшуміла? Моя ступила тільки на поріг!». Гай-гай, давненько вже відшуміла юність і авторки цих хвилюючих рядків, і тих, для кого вони писались! Нині Тамара Коломієць — відома письменниця, чимало перекладає віршів для дітей з багатьох мов.

Окрім низки книжок лірики для дорослого читача, її перу належить близько двох десятків для дітей різного віку: «Пастушок», «Хиталочка-гойдалочка», «Котилося котильце», «Починаються дива» та інші. В яких тільки жанрах вона не виступає: казки, небилиці, лічилки, смішинки, загадки!                         

У них — природність інтонацій, жвава ритміка, характерна дитячому сприйманню образність. І жартівливо, і серйозно вміє розмовляти з малим читачем.

А втім, переконайтесь у цьому самі, любі малята, прочитавши оцю добірочку віршів.


Тамара КОЛОМІЄЦЬ

КОЛИСАНКА

Хто це з вечора до ранку
Грає зорям колисанку
Цілу ніч?
То вітрисько на горищі
В бузинову дудку свище
Цілу ніч.
Тільки зорі не дрімають,
З ним у піжмурки гуляють
Цілу ніч.
От якби ми не стомились,
То б із ними веселились,
Цілу ніч.

 ВІДЕРЦЕ

— Відерце, відерце,
Посріблене денце,
Скажи, де бувало,
Кого напувало.
— Напувало городину,
Напувало смородину,
І вербу пелехату,
І козу бородату.
І тепер не гуляю —
Горобців напуваю.

 ЇЖАКИ

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки і сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може, — будяки…
Ну, а може, їжаки
Все-таки?!.

 ДІДІВ ОБІД

Казку хочете смішну?
Зараз я її почну:
Жив на світі сивий дід.
На плиті варив обід.
На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з’їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив,
На кривий ослін сідав,
Що зварив, усе з’їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив…
……………………………………
Ой і хитра казка ця,
Бо не видно їй кінця.
Доки дід на світі житиме,
То усе обід варитиме.

 ПРО СНІГОВИКА

У дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа — бурячок,
Замість шапки — банячок.
Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув.
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
— Ти куди оце, куди?
— А туди, де холоди,
Де снігів уволю, —
На Північний полюс.
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.


      Тамара Опанасівна дуже любить своїх читачів і намагається, щоб її твори були найцікавішими і допомагали юним читачам впевнено йти своєю першою стежечкою. «Все починається з дитинства і якими виростуть наші нащадки, залежить від того, що вони прочитають… Мені так хочеться, щоб збагнули це всі, любили і шанували книгу» – пише вона у своїй «Автобіографії».

 

         А прочитати «Автобіографію» Тамари Опанасівни ти зможеш ТУТ: http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=5297 

Доброго здоров’я, юні друзі!

 Доброго здоров’я, доброго вам дня.
Хай вам ясно сонце світить у вікно щодня,
Хай сміється мирне небо і дивує світ.
А земля нехай дарує нам барвистий цвіт,
Бо здоров’я, любі, в світі головне.
                                                    А здорових і веселих щастя не мине!

«Доброго здоров’я!» – так вітаються наші співвітчизники, а коли прощаються кажуть «Бувайте здорові!» , тобто бажають здоров’я і практично ніколи не замислюються скільки сенсу закладено у цих словах. У нашій суспільній свідомості вітає одна дуже проста думка, безпосередньо пов’язана з питаннями здоров’я і проблемами його відсутності. «Буде здоров’я - решта все, додасться», - так звучить це багатовікове спостереження. І дійсно, наявність або відсутність у людини цього найціннішого стану, докорінно визначає його повсякденне життя, соціальне і суспільне оточення. Здоров’я - це справжнє багатство, наявність якого ми з вами інколи ігноруємо. Здорові люди здебільш рідко замислюються про те, як правильно і розумно влаштувати свій побут і життєдіяльність, щоб їх здоров’я залишалося міцним і надійним на тривалу перспективу. Наше власне здоров’я дуже легко втратити. Люди, що страждають тими чи іншими, особливо хронічними захворюваннями, на практиці кажен день стикаються з масою проблем, які активно відволікають їх від справжнього повноцінного життя.  Міжнародний святковий день, спрямований на залучення широкої громадської уваги до цих проблем і питань - Всесвітній день здоров’я, відзначається щорічно 7-го квітня. Це свято увійшло в традицію, за даними проекту DilovaMova.com, з середини минулого століття. Дата святкування Всесвітнього дня здоров’я приурочена дню створення Всесвітньої організації охорони здоров’я, відомої нам під абревіатурою «ВООЗ», а точніше дню прийняття статуту цієї організації. Статут ВООЗ було прийнято 7-го квітня 1948-го року, тоді ж, на першій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я і виникла ідея проводити це міжнародне свято (WHA/A.2RES.35). До 1950-го року цей день відзначався 22-го липня, в день, коли сталася масштабна ратифікація запропонованого Статуту ВООЗ, потім День закріпився за нинішньою датою.

   Традиції святкування Всесвітнього дня здоров’я нерозривно пов’язані з діяльністю всієї системи нашої охорони здоров’я. Працівники клінік, лікарень і госпіталів, ті хто так чи інакше з обов’язку професії і служби надає медико-санітарну допомогу всім, хто її потребує, як найкраще розуміють цінність здоров’я. Здоров’я може мати дуже дорогу ціну. І переважно це стосується спроб повернути його на своє місце.                                         У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного зберігання. Всім хворим - якнайшвидшого одужання. Медикам - хорошої матеріальної і технічної бази. Всім нам - бути здоровими і життєрадісними! Зі святом Вас!

Поради Лікаря Нехворійка:

Кожен день за розпорядком
Ви виходьте на зарядку.
Для здоров’я вона — плюс,
Намотай собі на вус.

А чи знаєте ви?...

·         Який лютий ворог до міста нашого пробрався? (Коронавірус)

·         Які гігієнічні процедури необхідно робити, щоб не заразитися? (Мити руки з милом)

·         Які природні компоненти слід уживати в разі застуди? (Малина, сморо­дина, лимон, цибуля)

·         Які речовини містяться в природних компонентах? (Мінерали, вітаміни)

·         Які найкращі ліки від хвороб? (Сміх і гарний настрій)

 

Що таке коронавірус і як себе від нього убезпечити Лікар Нехворійко радить дізнатися ТУТ : https://youtu.be/hBVMVB3hp-U  

Слухали, бачили, запам’ятали —
Все, що сьогодні ми вам розказали.
Дома розкажете, друзям порадите,
Проблеми усі ви тепер подолаєте.

 

Бережіть красу та здоров’я і не тільки 7 квітня і Всесвітній день здоров’я хай буде привід. Дотримуйтеся здорового способу життя. Хай щастить!

 

Країна дитинства Всеволода Нестайка

 

 

         Його світ – тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів і найдивовижніших створінь. Його світ – ніби золотаве мереживо сяйва кожного з нових поколінь. Здається, він говорить тими самими словами і малює тими самими пензлями, що й сотні інших письменників і казкарів, але чомусь його творів не можна випустити з рук, не дочитавши до кінця.Так ми говоримо про Всеволода Зіновійовича Нестайка – найвідомішого сучасного українського письменника і казкаря.                       Всеволод Нестайко... І відразу на обличчях переважної більшості дітей заквітнуть усмішки, а в очах їхніх батьків заграють веселі іскорки. Та й чимало бабусь і дідусів це прізвище не залишить байдужими: вони тут же засвітяться сонечками, бо пригадається їм власне дитинство...                 
 Три покоління українців зачитується талановитими творами відомого українського дитячого письменника. Його твори добрі, світлі, з неповторними життєвими кумедностями, а подекуди з цікавими фантастичними елементами. Вони сповнені дитячої щирості і мудрості, вони – про важливе в усі часи – дружбу, добро, любов.                                   Всеволоду Зіновійовичу в цьому році виповнилося б 90 років. Саме  з цієї нагоди  в бібліотеках Уманського району пройшли заходи, присвячені улюбленому дитячому письменнику: літературна мандрівка «В гості до Всеволода  Нестайка», літературний диліжанс «Пригоди в країні книжок Всеволода Нестайка».

  Читачі районної бібліотеки для дітей відправились в літературну подорож «Він позначив на глобусах душ – Васюківку». Діти слухали розповідь бібліотекаря про життя письменника, відповідали на запитання вікторини. Ще раз переконалися, що твори видатного дитячого письменника – казкаря стверджують добро, чесність і відкритість і засуджують зло, малодушність, заздрість. 

   З яскравих сторінок слайд-презентації про життєвий  та творчий шлях навдивовижу талановитої  людини діти знайомилися з родиною Нестайка,  з творами письменника для дітей та мали змогу переглянути уривки з кінофільмів, що зняті за творами митця «Одиниця з «обманом» та «Тореадори з Васюківки». А в кінці зустрічі була проведена коротенька вікторина «Чи уважний ти слухач?».                                                                    Всі бажаючі мали можливість більш детально познайомитися з творчістю В.Нестайка, переглянувши книжкову виставку «Серед дитячих мрій та втіх».

Урок патріотизму «Вона – наш вибір, наша мрія – соборна вільна Україна»

Початок другої декади січня рясніє подіями новітньої історії. Це і дата вшанування оборонців донецького аеропорту, і перших загиблих на Майдані під час Революції гідності, і, безперечно та, без якої б не було перших двох, як і незалежності – 101-ша річниця Соборності України, проголошення Акта злуки УНР і ЗУНЗ на Софіївській площі в Києві.

Щороку 29 січня ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918 року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську народну республіку від більшовицьких загонів, які рвалися до Києва. Їх подвиг навічно увійшов до літопису боротьби за незалежність Вітчизни, як одне із свідчень незламності духу українського народу з його вічним прагненням до волі і справедливості.

Часто постає питання: чи бій під Крутами і загибель трьохсот студентів можна вважати трагедією, чи, навпаки, перемогою? Молоді люди робили свідомий вибір, а це багато означає й змінює наше ставлення до тодішньої молоді. Їх порівнюють з трьомастами спартанцями чи з трьомастами козаками під Берестечком. Адже загибель студентів – це символ патріотизму й жертовності українського народу, який завжди боровся й боротиметься за кращу долю.

Робота з молоддю, особливо її патріотичне виховання – пріоритетний напрямок роботи працівників бібліотечної системи Уманського району. То ж, об’єднуючи відзначення важливих дат, для студентської молоді Уманського професійного аграрного ліцею в малій залі КП «Уманьрайрембуд» працівники районної центральної бібліотеки провели урок патріотизму «Вона – наш вибір, наша мрія – соборна вільна Україна». Були висвітлені ідейно пов’язані важливі теми: свята Соборність, бій під Крутами та діяльність В’ячеслава Чорновола - правозахисника–дисидента, який пророче писав: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».

Ведучі заходу Мазурець Аліна та Цюра Віта ознайомили присутніх з історією виникнення дня Соборності, значення цього свята в житті українців, про величний подвиг 300 юнаків, які під станцією Крути мужньо відбивали атаки ворога, та про В’ячеслава Чорновола – найкращого організатора й активіста національно-визвольного руху, що в 60–70 роки минулого століття виступав за відродження України, її мови, духовності, відновлення державного суверенітету.

Гарним доповненням заходу став музичний супровід від працівників Уманського районного центру культури і дозвілля. Патріотичні пісні у виконанні народного ансамблю української пісні «Горицвіт» (художній керівник – Володимир Павленко) нікого не залишили байдужими. Усі охочі переглянули розгорнуту книжково-ілюстративну виставку «Україно, твоя доля – єдність, злагода і  воля», на якій були представлені тематичні видання та архівні документи.

Організований та проведений районною бібліотекою урок сприяв підвищенню почуття національної гідності, гордості за Батьківщину та народ, спонукав молодь замислитися над історією нашої країни, сьогоденням  та майбутнім українського народу.

 

Боротьба українського народу за соборність своїх земель – одна із важливих сторінок життя України. Ми всі маємо усвідомити, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудувати економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки. 

Мереживо зимових барв

         Ось і промайнули новорічно  – різдвяні свята, на які так довго з нетерпінням, надіями та сподіваннями чекали не тільки діти, а й дорослі.  Адже це, мабуть, найчарівніший час року, коли люди поринають в атмосферу дива. 

У ці дні всі ми стаємо в глибині душі маленькими дітьми, які чекають приходу Діда Мороза з мішком подарунків.      

         З початком зимових канікул в районній бібліотеці для дітей панувала радість і веселий сміх, тому що тут розпочалася  низка казкових пізнавально - розважальних заходів  «Метелиця віє – новорічні свята сіє!». Бібліотекарі разом зі своїми читачами поринули в атмосферу новорічних забав, де на них чекали зимові сюрпризи і пригоди.  Для всіх бажаючих знаходилось місце, де можна було займатись улюбленою справою: погортати дитячі журнали, обміняти книгу, погратись в ігри, подивитись улюблені мультфільми. В цьому році бібліотекарі вирішили  здивувати  відвідувачів креативністю заходів та оформленням книжкових виставок. Для малечі підготовлено виставку – інсталяцію «Плете Зима мереживо сніжинок», на якій  діти знайомились, з так званими «зимовими» книжками. Саме тут представлено книги і про зимові свята, і казки, вірші, оповідання як українських письменників, так і народів світу. В читальному залі районної бібліотеки старшокласники мали можливість  познайомитися з прадавніми традиціями українського народу під час Різдва, з  багатою історією свята, різнобарвністю та сучасним трактуванням образів, познайомитись з автентичними традиціями різних країн світу із книг, що представлені на книжковій виставці «Репортаж веде зима».                      

«Дні святкові, ялинкові» - так називалося святкове засідання гуртка  «Казкова світлиця» для наймолодших читачів бібліотеки, вихованців  д/с№25. Малюки отримали задоволення від голосних читань казок про зиму – «Снігова королева», «Дванадцять місяців». Маленькі читачі познайомились з чудовими творами українських письменників - Г. Бойка «Зимова пісенька», М. Людкевич «Новий рік», Т. Коломієць «Про сніговика» тощо.         Народознавча подорож «Новий рік мандрує світом» познайомила юних користувачів бібліотеки  з новорічними традиціями різних країн. На першій зупинці подорожі «Вже веселий Новий рік завітав на наш поріг» багато цікавого діти дізналися про історію святкування Нового року в нашій країні : звідки прийшов Дід Мороз?, провели паралелі між Святим Миколаєм і Дідом Морозом.  У «Скриньку бажань» кожен мав можливість вкинути листівку з задуманим  - хтось Святому Миколаю, а хтось Діду Морозу. А щоб дізнатися, куди вирушати до наступної зупинки подорожі, треба виконати кілька завдань -  розгадати веселі новорічні загадки; впізнати автора і назву книжки за уривком з неї та знайти її на книжковій виставці - інсталяції «Плете Зима мереживо сніжинок».                                                                            

«Де живе дід Мороз?» - так називались віртуальні гостини, в які відправилися подорожуючі, бо ж друга зупинка відбулась в Інтернет – центрі районної бібліотеки. Цього разу діти відвідали країни Скандинавії, і побували на батьківщині Санта Клауса в Лапландії, стали учасниками новорічного фестивалю снігу та льоду у Фінляндії, познайомилися з експонатами дитячого музею казок Астрід Ліндгрен у Швеціїї. Ще на них чекали веселі розваги у міні – країні Леголенд, та цікава екскурсія по музею Г.Х Андерсена, які знаходяться у Даніїї. Гостини завершилися відео-вікториною по казках відомого письменника, яка і була перепусткою до третьої зупинки - «Новорічні смаколики». Саме тут діти читали вірші про Новий рік, про Зиму. Юна співоча зірочка Зелінська Тетянка виконала пісню «Ой хто, хто Миколая любить?» , а всі присутні її підтримали. І на завершення учасники заходу отримали  новорічні солодощі і подарунки.                  

Та які  Новорічні свята без Діда Мороза та Снігуроньки? Тому в читальному залі районної бібліотеки для усіх відвідувачів, і дорослих, і малих було проведено годину гарного настрою «Хай рік новий, Різдво Христове, Вам подарують дні казкові…». З привітальним словом до присутніх звернулася  директор РЦБ Кравчук Л.М.,  побажавши в новому році миру, здоров’я, віри та оптимізму. Естафету привітань підхопили Дід Мороз та Снігуронька.  Атмосферу гарного новорічного настрою додали новорічно – різдвяні пісні – привітання від працівників районного центру культури та дозвілля.  Кожний учасник заходу отримав святковий настрій та оберемок позитиву і задоволення.  А ще… селфі на згадку біля казкових фотозон у книгозбірні.                                       

А які ж канікули без новорічного кінозалу «Яскравий хоровод мультфільмів»! Перегляди улюблених мультиків додали веселого новорічного настрою присутнім.

Низкою масових заходів прокотилися різдвяно – новорічні свята і в сільських бібліотеках – філіях: різдвяні мозаїки «Хай Різдво у вашу хату принесе добра багато», вікторини «Зимова круговерть», різдвяні зустрічі «Радість нині у кожній родині - ми святкуємо Різдво в Україні», різдвяні посиденьки «Щедрівка й коляда в нашу хату загляда», «Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом, зігріє Вам серце Різдвяним  теплом!» та ін. в ході яких читачі мали змогу дізнатися про звичаї та традиції українського народу під час святкування зимових свят, прикмети та повір’я, які шанують українці, про тонкощі приготування цариці різдвяного столу – куті, діти слухали аудіо-записи привітальних зимових та різдвяних пісень.

Канікули у бібліотеці – це завжди весело, цікаво, креативно!

Свята минули, але двері  бібліотек завжди відкриті для наших читачів.

 

Хай щастить усім у Новому році!

«Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі.

З розплющеними 28–літніми очима.

Наш Василь іде по останній дорозі

З зупиненим серцем, опущеними руками,

В яких учора іще

Говорило перо

Поета – мужа».

8 січня виповнилося б 85 років від дня народження українського поета і журналіста, одного з найбільш яскравих представників покоління «шістдесятників» Василя Симоненка.

Поету судилося коротке життя – 28 років прожив він на землі. І вже пів століття живе його поезія. Сьогоднішня молодь читає і любить поезію Василя Симоненка. Його вірші надихають на високий патріотизм, любов до життя, до України, до всього живого.

 Серед славної групи молодих українських поетів-шістдесятників поет   відзначався надзвичайною громадською мужністю, безкомпромісністю й патріотизмом. Він тільки починав свою літературну творчість і не встиг повністю виявити свої великі поетичні здібності. Але й те, що він залишив нам, увійшло в золотий фонд нашої літератури, а ім'я Василя Симоненка стало символом нездоланного борця за волю України.

Вшановуючи  пам’ять нашого  земляка, великого українського поета,  до уваги читачів в читальному залі районної бібліотеки представлена виставка творів В.Симоненка «Золоте перо Василя Симоненка».  Всі бажаючі мають змогу перегорнути сторінки життя письменника, доторкнутися до його творчої спадщини, проникнутої гарячою любов’ю до Батьківщини.

 

 

 22 листопада 2019 року в районній центральній бібліотеці відбувся семінар- практикум «Планування та Звітність бібліотеки: інформуємо, радимо, пропонуємо» для працівників районної централізованої бібліотечної системи.

  Мета заходу – навчити бібліотечних працівників мислити та діяти професійно, шукати нетрадиційні підходи у вирішенні питань, розвивати творчу ініціативу.

  «Річний план роботи – це своєрідна «візитка» бібліотеки, яка відображає її місію, основні функції та напрямки. Вміло складений річний план роботи – запорука вашої успішної діяльності протягом цілого року, який повинен працювати на майбутнє, формуючи своєрідний, оригінальний та сучасний імідж бібліотеки», - зауважила в своєму виступі директор РЦБС Любов Кравчук.

  В ході семінару обговорювалися пріоритетні напрямки діяльності бібліотек на 2020 рік та підготовка до звіту ефективної діяльності  сільських бібліотек за 2019 р. Методичні поради та консультації по  впровадженню інформаційних технологій і сучасних форм бібліосервісу в бібліотечну практику, сприянню національно-патріотичноого виховання населення, популяризацію краєзнавства, інформування громади про події з історії і сьогодення краю з метою максимально повного і оперативного задоволення інформаційних, професійних, освітніх та культурно-творчих інтересів різних категорій користувачів надали бібліотечним фахівцям зав. методичним відділом Г.В.Вдовиченко та заступник по роботі з дітьми Є.Я.Сохацька.

  Бібліограф В.І.Харишук в своїй консультації «Система довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування користувачів як складова іміджу бібліотеки» зауважила, що планування, як і звітність, є складовими менеджменту бібліотеки, завдяки яким бібліотекар може комплексно осмислити діяльність книгозбірні, визначити позитивні та негативні тенденції в її роботі, послідовно вирішуючи складні завдання, що стоять перед бібліотекою, зокрема: формування інформаційного ресурсу, удосконалення бібліотечно-бібліографічного обслуговування та надання бібліотечних послуг з використанням новітніх технологій.

   Під час семінару провідними бібліотечними працівниками надані консультації та методично-практичні поради з таких питань: «УДК:  продовжуємо вивчати, впроваджувати» - зав. ВКіО О.В.Гербут, «Сучасні аспекти культурно-просвітницької роботи з молоддю» - зав. відділом обслуговування В.О.Цюра, та «Інтернет-центри в бібліотеках: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» - редактор І категорії А.О.Мазурець.

День української писемності та мови щорічно відзначається в Україні 9 листопада. Це свято було встановлено Указом Президента України Леоніда Кучми в 1997 році на честь українського літописця преподобного Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

Відзначати це свято стало традицією в Уманському районі. Щороку, працівники районної бібліотеки спільно з районним центром культури і дозвілля проводять для учнів шкіл району заходи з нагоди відзначення цієї дати. Так, цьогоріч для учнів Бабанської загальноосвітньої школи (директор - Жмуденко Надія Сергіївна) в місцевому Будинку культури 8 листопада проведено літературно-музичну годину «Процвітай же калиново, українське рідне слово!».

Ведучі Ольга Гербут та Віта Цюра розкривали факти про витоки нашої мови, її місце серед інших слов’янських мов, походження і розвиток, ознайомлювали учнів з історією України, пробуджували почуття глибокої любові до української мови. Шквал оплесків зривали пісні у виконанні Народного ансамблю української пісні «Горицвіт» районного центру культури і дозвілля (художній керівник - Володимир Павленко) та художні номери у виконанні вихованців Бабанської дитячої музичної школи: Бойчук Даші, Бурлаченко Аліни, Сас Софії, Бевз Анни, Бурлаченко Віталіни та Рибак Богдани.

Цей захід посприяв усвідомленню учнями значення рідної мови, допоміг показати її красу і багатство, розкрити необхідність у житті людини, доповнив знання школярів відомостями про виникнення писемності.

Маємо надію, що подібні заходи спонукатимуть дітей та молодь відчувати гордість за український народ, який має славне минуле і багату культурну та творчу спадщину.

14 жовтня українці відзначили такі значущі для України свята, як День захисника України, День українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, яку козаки вважали своєю заступницею й захисницею від ворога. Усі ці три свята тісно між собою пов’язані.

З метою вшанування мужності, бойового подвигу та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, самовідданості громадян, які присвятили своє життя служінню українському народу,  збереження та розвитку національних військових традицій і звитяг; сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві, посилення суспільної уваги та турботи про захисників рідної землі бібліотечними закладами району проведено: історичні віражі «Ми козацького роду», уроки історичної пам’яті «За землю, за волю, за козацьку долю», уроки мужності «Захисник Вітчизни – гордість народу, відвага, мужність, честь», організовано тематичні книжкові виставки.

10 жовтня 2019 року  районна центральна бібліотека взяла участь у  районному  святі до дня Захисника України. Працівниками бібліотеки було організовано тематичну фотозону та представлено книжкову виставку «Безсмерття козацького роду».

Також працівники районної бібліотеки взяли участь в обласному фестивалі «Козацький куліш 2019», що відбувся 14 жовтня в м. Чигирин.

27 вересня 2019 року відбулася зустріч ветеранів праці у сфері культури. Гості з’їхалися з усього Уманського району. Від РЦКіД поїхали на кладовище вшанувати пам'ять начальника відділу культури району минулих років Покиньбороди Івана Дементійовича, який пропрацював 42 роки на культурній ниві. Присутні поклали квіти, хвилиною мовчання вшанували всіх культпрацівників, які нині перебувають у засвітах. Потім наших дорогих ветеранів було запрошено на обід, на якому кожен згадував студентські роки, роботу в сфері культури. Виносимо щиру вдячність Тамарі Юхимівні Кучер, яка повідомила всіх про свято культветерана та запросила на вказану дату і час. Бажаємо здоров’я, щастя, любові, сімейного затишку та наступних зустрічей у колі колег дорогим нашим ветеранам, присутнім на святі: Ковальчуку Андрію, Редьку Михайлу, Омельчуку Григорію, Копернаку Петру, Сауляк Галині, Макаренку Олександру, Павленку Володимиру та зичимо довголіття всім, хто не зміг приїхати на зустріч.

 

 

З повагою  завідувач сектору культури  Оксана Коханська.

 

Днями районна центральна бібліотека отримала у подарунок книгу Ігоря Соболенка «Історія футболу Уманщини» та видання «Аматорський футбол Черкаської області». У книзі вперше зібрано та узагальнено результати дослідження загальновідомих та забутих сторінок історії футболу. Це - цікава розповідь про спортивне життя регіону, здобутки та перемоги фізкультурників та спортсменів, а також кращих організаторів фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи Уманщини.

Колектив районної центральної бібліотеки висловлює автору щиру вдячність за участь в акції «Подаруй бібліотеці книгу» та внесок у формування фонду книгозбірні. Така увага до бібліотеки радує, надихає і читачів, і працівників закладу, адже нові книги це завжди свято для широкого читацького загалу. Впевнені, що ці видання знайдуть своїх читачів і будуть їм корисними.

 

Бажаємо Ігору Соболенку здоров’я, довголіття, натхнення, нових спортивних досягнень, творчих злетів та перемог. А усіх бажаючих прочитати книгу запрошуємо до бібліотеки.

Обласна школа методиста

«Трансформація діяльності бібліотек в умовах

 децентралізації та створення ОТГ»

 

   12 - 13 червня на базі  Христинівської районної бібліотеки працювала обласна школа методиста під назвою «Трансформація діяльності бібліотек в умовах децентралізації та створення ОТГ» .

     В першому дні роботи школи взяли участь представники органів влади Христинівського району, завідівчка методичного відділу Черкаської ОУНБ Н.Вітавська, провідні фахівці обласної універсальної наукової бібліотеки: Зимовець А.Ю. – завідувачка методичного відділу ЧОБД та головний бібліотекар НМВ ОУНБ  - Долгушина Т.В.;  директора та методисти центральних бібліотек Христинівського, Уманського, Монастирищанського, Жашківького, Тальнівського,  Маньківського  районів  й представники об’єднаних територіальних громад (ОТГ) даних районів.

    Розпочала школу методистів директор Христинівської ЦБС Шумовська Р.В., яка провела екскурсію бібліотекою, познайомила присутніх з роботою своєї бібліотеки в умовах децентралізації.

        Завдувачка  науково-методичним відділом обласної універсальної наукової бібліотеки Наталія Вітавська під час свого виступу «Співпраця ЦРБ та бібліотек ОТГ в умовах децентралізації»  визначила роль і завдання методичних центрів в організації діяльності бібліотек ОТГ. Провідний фахівець Долгушина Т.В. обласної наукової бібліотеки надала консультацію про особливості подання в поточному році звітності про роботу бібліотек області в електронну систему моніторингу (ECMAP), обмін, організацію та порядок розповсюдження документів в публічних бібліотеках області та бібліотеках ОТГ, здійснила аналіз діяльності бібліотек області по роботі з книжковим фондом тощо. А про надання бібліотечних послуг користувачам-дітям в умовах децентралізації, розповіла завідувачка методичного відділу ЧОБД А.Зимовець. 

     Наші працівники району також взяли активну участь в програмі школи, завідувачка методичним відділом Уманської РЦБС  Г.Вдовиченко поділилась досвідом методичного супроводу бібліотек об’єднаних територіальних громад, висвітливши основні тенденції та проблеми. А завідувачка ПБ Паланської ОТГ Порощук А.В  розповіла про  історію створення Паланської ОТГ, особливості функціонування бібліотек Паланської ОТГ  та окреслила  основні напрямки діяльності бібліотек  в інтересах громади.

  На заключному етапі школи, методисти області  та предствники новостворених ОТГ взяли участь у круглому столі, де мали змогу  поділилитись власним досвідом роботи в умовах реформування на місцях та отримали відповіді на свої питання від провідних спеціалістів з питань децентралізації,  дізналися про нові ідеї розвитку бібліотек та  як трансформувати основні бібліотечні процеси в умовах змін. 

     Дякуємо всім організаторам та учасникам  школи  професійної майстерності методиста за активність, змістовні консультації та професіоналізм.

            

НА СТАРТ! УВАГА! ЛІТО!

 

Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – прекрасне свято радості та надії. 
      Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. 

      В Україні цей день відзначається із 1998 року. Проте, сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.
       Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

        Вже стало традицією 1 червня,  в перший день літа, коли у школярів починаються довгоочікувані літні канікули, в бібліотеках Уманщини проводити різноманітні розважальні, ігрові та культурні заходи, присвячені дітям, і, звісно ж, за їх участі.

«Що за диво - літо красне,

Виганятель із кімнат! –

Зелень, небо, сонце ясне,

Кольоровий хіт-парад!»

       Літній відпочинок - це не тільки сонце, свіже повітря та приємні враження, це ще й невід’ємний компонент покращення здоров’я та духовного зростання підростаючого покоління.  Літній відпочинок дітей не є бездумним гаянням часу, байдикуванням, адже золотих теплих днів вистачить не тільки на річку, море, заняття спортом та рухливими іграми, його вистачить і на активне читання.

        Тож, в Уманській районній бібліотеці для дітей стартувала програма літніх читань «Бібліоліто – 2019!».  З молодшими школярами пришкільного табору «Лідер» Городецької ЗОШ І – ІІІ ступенів проведено книжковий джампінг «На старт! Увага! Літо!». Малеча з задоволенням приймала участь у змаганнях зі спортивних кричалок, рухливих іграх, вікторинах. В приміщенні дитячої бібліотеки діти мали можливість познайомитись з новинками літератури та періодичних видань. Цікавою для них була виставка – гра «Ловись, рибко! – Ловись, книжко!» із циклу книжкових виставок «Райдужне книжкове літо».

На цьому наші зустрічі не завершуються!!!

Любий друже!

Протягом літнього періоду  в бібліотеці ти зможеш  гарно відпочити, відправитися в захоплюючу подорож  по       сторінках улюблених книг, прочитати яскраві  дитячі журнали та газети, поспілкуватися з однолітками в мережі Інтернет,  пограти в пізнавальні ігри, виготовляти іграшки, малювати   тощо.   При бібліотеці працює «Книжкова лікарня», де ти зможеш допомогти  ремонтувати пошкоджені книжки та журнали.   Літнє читання за шкільною програмою ми пропонуємо поєднати з переглядом художніх та мультиплікаційних фільмів у нашому Інтернет-центрі. А яке літо без ігор? В нашій бібліотеці на тебе чекають комп’ютерні ігри, конкурси малюнків, майстер-класи  з вишивки бісером та малювання.

Читати знову модно! Читати – це круто!

Неймовірні пригоди і вірні друзі чекають тебе  на сторінках захоплюючих книжок. Читай, насолоджуйся та відпочивай!

З нетерпінням чекаємо на тебе в бібліотеці!

 

У нас – ЦІКАВО! У нас – ВЕСЕЛО! У нас –КРУТЯЦЬКО!

 Районний історично-краєзнавчий конкурс «І світу не пізнаєш, не знаючи свого краю»

Вся доля вишита на рушниках,

Блакиттю здавна Ятрань в’ється.

У дивоцвітті верби в берегах,

Земля ця - уманською зветься.

Без пісні не бувають тут жнива

І знають край козацький всюди –

Це Уманщина із віків співа,

Підносять хліб і сіль, вам, люди.

Володимир Фабрика

Уманщина - чудовий, багатий, мальовничий край. Ця давня земля споконвіку славилася плодоносними садами, родючими чорноземами та волелюбними людьми, що боронили свою землю від ворогів, примножували її багатства щоденною працею. Любов до Батьківщини, до рідного краю – це найсвітліші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна.

Тому, метою формування почуття патріотизму, гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення дітей та молоді до активної діяльності з вивчення історичної та культурної спадщини, природного різноманіття рідного краю за ініціативи та сприяння голови Уманської районної ради Оксани Супрунець, районною центральною бібліотекою спільно з відділом освіти, молоді та спорту Уманської РДА 20 травня 2019 р. у малій залі КП «Уманьрайрембуд» проведено районний історично-краєзнавчий конкурс «І світу не пізнаєш, не знаючи свого краю».

У конкурсі взяли участь учні-старшокласники загальноосвітніх шкіл району.

У тісній координації зі школами, шкільними та публічними бібліотеками, учасники опрацювали матеріал, зібраний у чотиритомнику «Уманщина у плині літ», видання якого було завершено у 2018 році, й переможці І-го, місцевого, етапу конкурсу змагалися за перемогу у ІІ-му – районному. Конкурс проходив у три тури: 1. Віртуальна мандрівка «Мандруємо Уманщиною», де відбулося представлення презентацій-переможців робіт І етапу; 2. Експрес-вікторина «Як ти знаєш свій край» (за 14-17 розділами першої частини книги «Уманщина у плині літ»); 3. Краєзнавчий ерудит «Місце в об’єктиві».

Члени поважного суддівського журі у складі голови журі – Дани Гайди - радника голови районної ради, головного редактора 2-ї та 4-ї частин книги «Уманщина у плині літ», Надії Тульчинської – історика-краєзнавця, наукового співробітника Уманського краєзнавчого музею, Наталії Короп – керуючої справами районної ради, Ірии Світової - завідувача методичним кабінетом відділу освіту, молоді та спорту РДА та Любові Кравчук – директора Уманської районної центральної бібліотеки за результатами трьох турів визначили переможців.

Ними стали:

І місце - Світлана Хуторна, учениця 11 класу Косенівського НВК І-ІІІ ступенів;

ІІ місце - Каріна Притула, учениця 9 класу Старобабанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

ІІІ місце - Вікторія Прудиус, учениця 8 класу Полянецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

         Голова районної ради Оксана Супрунець вручила переможцям та усім учасникам Конкурсу дипломи та грошові винагороди.

 

Вітаємо переможців! 

Книга для дитини, як сонце у житті!

       Щороку 2 квітня, у день народження Ганса Крістіана Андерсена, одного з найулюбленіших казкарів для багатьох поколінь, автора всесвітньо відомих казок для дітей і дорослих: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Кресало» та інших, за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги у всьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги.

        Книга! Вона поруч із самого народження. У кожного є свої улюблені книги та герої. Як би багато не мали діти в житті, як би не було книги. Навчивши нас дивуватися, вона змушує шукати це дивне в звичайному житті. Розповівши про людську долю, вона сама формує новий людський характер. Одна книга дарує веселий настрій, змушує сміятися, інша розкриває таємниці Всесвіту.

       Книга-єдина машина часу, створена людиною. Завдяки їй ми перетинаємо межі часу, мандруючи у минуле і майбутнє, долаючи велетенські відстані за лічені хвилини. Скільки безцінних скарбів трапляється на шляху читачів! А скільки незабутніх зустрічей з літературними героями!

      Відзначення Міжнародного дня дитячої книги є наочний показник того, що книга, яка створена саме для дитини,має великий вплив на формування  духовного та інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

      З нагоди свята в районній бібліотеці для дітей організована книжкова виставка – інсталяція «Скарбничка, повна мрій», проведено літературний трамвайчик «Книжок країна чарівна чекає нас у гості». Ряд цікавих заходів відбулося і у сільських бібліотеках – філіях: гра - подорож «В кожній казці своя таємниця», голосні читання «Гарна книжечко, засяй, дітям казку почитай», літературні мандрівки «На годину до великого казкаря», літературний турнір «Чи знаєте ви казки Андерсена?», літературні години «Книга для дитини, як сонце у житті». Юні читачі  з великим задоволенням слухали про історію створення книги, про винахід паперу, про життя і творчий шлях великого казкаря Г. К. Андерсена і цікаві факти з його життя. Також діти брали участь у вікторинах «З якої казки уривок?», «Чарівна скринька», відгадували загадки , згадали прислів’я і приказки про книгу.  

      Другого квітня один раз на 2 роки на черговому конгресі Міжнародної ради з дитячої книги письменникам і художникам вручається головна нагорода – Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена.

      Першим лауреатом Міжнародної премії імені Г.К. Андерсена стала англійська письменниця Елеонор Фарджон у 1956 р., а 1958 премію одержала Астрид Ліндгрен із Швеції. Лауреатами Міжнародної премії стали відомі дитячі письменники Джанні Родарі, Туве Янссон, Кристине Нестлінгер, Джеймс Крюсс, Богумила Ржига, Катарина Патерсон, Тетяна Маврина та інші.

 

Читайте з насолодою!

 

Найкращі твори української дитячої літератури:

 

·          Всеволод Нестайко – «Тореадори з Васюківки»;

·          Наталя Забіла – «Ясоччина книжка», «Про малят і про звірят»;

·          Марія Познанська – «Про чудо-ліс, що на полі зріс», «Любій малечі про цікаві речі»;

·          Микола Трублаїні – «Крила рожевої чайки», «Лахтак», «Шхуна «Колумб», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку»;

·          Анатолій Костецький – «Мінімакс – кишеньковий дракон, або День без батьків»;

·          Оксана Іваненко – «Лісові казки»;

·          Олександр Дерманський – «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги»;

·          Марина та Сергій Дяченки – «Пригоди Марійки Михайлової», «Габріель і сталевий лісоруб»;

·          Леся Вороніна – «Таємне товариство боягузів»;

·          Ніна Воскресенська – «Легенда про Бовдура Великого», «Дивовижні пригоди Наталки в країні часу»;

·          Марина Павленко – «Лісовичок повертається».

Загадки світу пізнавати

та мудрість книги відкривати,

читач, призначення твоє!

 

Увага! Увага! Ууууууувага!

На Уманщині стартував Всеукраїнський тиждень дитячого читання «Через книгу – до дитячих сердець»

    Урочисте відкриття його відбулося в малій залі управління агропромислового розвитку. Шестикласники та семикласники з різних сіл Уманського району мали змогу полинути в подорож сторінками чудової країни – її Величності Літератури. І це була не просто подорож, а подорож – змагання у цікавий світ читання, справжнє протистояння інтелектуальних бійців – свято–конкурс «Найкращий читач району – 2019». Всі вони змагалися за звання – «Суперчитач – 2019».  

  Діти з радістю зустрічали своїх найулюбленіших літературних героїв: Королеву книг, Андрійка Фантазера, Майстрів Тік і Так, Пантеру Ягуарівну, Лисавету Патрикіївну. Саме з героями Всеволода Нестайка читачі вирушили на пошуки  щастинок–розуминок, перенісшись в одну з чудових книг «Незвичайні пригоди в лісовій школі».

   На якийсь час учасники змагання стали учнями «спеціалізованої лісової школи…». Для них нескладно діяти в незвичайному чарівному лісі, бо вони мають веселу вдачу, кмітливий розум, необмежену фантазію, завжди знаходять вірне рішення та вихід зі складної ситуації. Долаючи всі перешкоди (письмові завдання, вікторини, краєзнавчі та літературні тести), розумники та розумниці впевнено йшли до перемоги, адже найкращого чекала АРКА СЛАВИ.

   Для двох із них настав зірковий час! Із шести фіналістів: Бабій Яніна, Шевчук Дар’я (с.Танське), Швець Каріна (с.Косенівка), Сидоренко Анастасія (с. Оксанина), Шевчук Вікторія (с. Городецьке), Дульська Даря (с.Доброводи), звання «Суперчитач району – 2019»  здобули  -  Бабій Яніна (6кл.) та Шевчук Дар’я (7кл.).

Тож вітаємо наших переможців!

   Конкурс проводився районною бібліотекою для дітей за підтримки сектору культури Уманської РДА.

    Оцінювало конкурсантів незалежне журі у складі:

- Коханської Оксани Миколаївни –  начальника сектору культури Уманської РДА. 

- Кравчук  Любові  Миколаївни – директора  районної  бібліотеки.

- Вдовиченко Галини Володимирівни – завідувача методичним відділом районної бібліотеки.

- Харишук Валентини  Іванівни – бібліографа  районної  бібліотеки.

-  Баранюк Тетяни Вікторівни – методиста районного відділу освіти, молоді та спорту.

  Під час заходу всі присутні мали змогу  ознайомитись з книжковою виставкою «Нас єднає мудрість книги», на якій були представлені твори як сучасних українських письменників для дітей, так і зарубіжних. А ще…з захопленням діти слухали пісню «Це моя Україна» у виконанні активної читачки районної бібліотеки для дітей Зелінської Тетянки.

 

   Усі учасники конкурсу були відзначені дипломами та солодкими подарунками (Кисіль Анатолій Іванович). 

Після подій на Майдані Україна живе іншим життям, іншими цінностями після тих подій, які розділили історію нашої країни на «до» і «після». Близько двох тисяч осіб вийшло з акцією протесту після оприлюднення урядом Азарова рішення щодо призупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з ЄС. Саме тоді, в перший день, народилося гасло «Україна – це Європа». Основною рушійною силою на Майдані була молодь і студентство. Саме вони змусили змінюватися все суспільство. Уболівання за подальшу долю України, за її соборність і державну незалежність консолідувало країну. Найбільш жорстоке протистояння відбулося 18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, де, переважно, від куль снайперів, загинула майже сотня повстанців. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молоді, ті, хто лише починав жити. Відтоді загиблих учасників акції протесту стали називати Небесна сотня. 11-го лютого 2015-го року Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. 

З метою віддання належної шани громадянському подвигу, вшанування патріотизму і мужності людей, які виступили на захист демократичних цінностей, відстоювали національні інтереси і європейський вибір нашої держави, бібліотекарі районної бібліотеки та сільських бібліотек – філій провели уроки мужності «Патріотам України -  світла пам'ять», де усі присутні разом відновилювали хронологію подій, що відбувалися на Майдані Незалежності в Києві у 2013-2014 роках, згадували поіменно всіх Героїв Небесної Сотні, спільно виконували Державний Гімн України та хвилиною мовчання вшановували пам’ять полеглих. Доречним доповненням заходів були патріотичні вірші та пісні, відео сюжети, також були представлені документальні виставки: «Небесна Сотня – Герої нашого часу», « І зупинилось серце молоде, щоб вічно билось серце України», «Тернистий шлях до Європи», «Герої що змінили хід історії» та інші.

Нашому поколінню випала неабияка честь жити поряд з Героями, мати змогу підтримати їх та допомогти. Це повинно стати обов'язком для кожного із нас. Тільки в єднанні можна здолати будь-які незгоди, навіть ті, що здаються нездоланими.

15 лютого день, коли в далекому 1989 році, 30 років тому, закінчилась для народів колишнього Радянського Союзу десятирічна кривавиця - трагічна війна в Афганістані. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль як свій і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. Вірність бойовій дружбі,   безстрашність у бою, готовність до самопожертви  винахідливість у скрутній обстановці – ці риси воїнської майстерності та доблесті були постійними супутниками цих, по суті, хлопчаків, одягнутих у військову форму.

Вшанувати учасників бойових дій на території інших держав, долучилися працівники центральної районної бібліотеки та сільських бібліотек-філій. Цими днями пройшли вечори зустрічі з воїнами – афганцями: «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя», Життя обпалене війною». У читальній залі центральної районної бібліотеки   до цієї дати   експонується книжкова виставка-спогад  «Афганістан: біль і безсмертя». До уваги відвідувачів   представлені книги про війну в Афганістані, фотографії учасників бойових дій – наших земляків, статті із місцевих газет.

         Війни  завжди –  страждання, сльози, втрата найдорогоціннішого в житті, біль… Таким болем для багатьох громадян колишнього Радянського Союзу став Афганістан. Залишається він болем і сьогодні…

Працюючи над реалізацією міні-проекту «Імена Уманщини», 12  лютого директор районної центральної бібліотеки Любов Кравчук та працівники бібліотеки взяли участь у творчій зустрічі, метою якої була координація дій по виданню антології «Поети уманського краю». Засідання було організоване за ініціативи голови Уманської районної ради Оксани Супрунець.   Тут були присутні  заслужений журналіст України Валентина Козицька, завідувач методичним кабінетом відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Ірина Світова, учителі шкіл району Лариса Шабаліна, Лариса Колесник, Надія Козак, Антоніна Бондар, ветерани педагогічної праці Любов Бойчук, Михайло Редько, Наталія Савченко та інші. У своєму зверненні до присутніх Оксана Анатоліївна наголосила, що дане видання має містити найбільш вагомі ( з огляду авторів) поетичні твори   і продукуючих   майстрів поетичного слова Уманщини, і тих, хто нині перебуває в засвітах. Мета такої діяльності – зробити поетичні доробки доступнішими для шкільної та студентської молоді, широкого загалу читачів,  адже світ стає добрішим і мудрішим через мистецтво слова. Видання матиме також і прикладне значення, оскільки стане посібником для вчителів та учнів. Учасники зібрання  насолодилися  виставкою-переглядом     «Поетичне сузір’я Уманщини».

Автор химерних казок: Королів Старий

( до 140 – річчя від дня народження)

 

Хай правда по світу полине,

Щасливі най будуть всі люди...

Звідціль, з чарівної Вкраїни,

Хай радість розійдеться всюди!                                                                                 

(Василь Королів-Старий) 

 

         Щедра полтавська земля подарувала Україні та світові не одного талановитого письменника. І почесне місце серед них займає Василь Королів-Старий. Це один із псевдонімів Василя Костьовича Королева, який народився 4 лютого 1879 року в мальовничому селі Ладані.  Відомий український дитячий письменник А.Костецький зробив припущення, що додатком «Старий» В. Королів хотів підкреслити, «що він начебто такий - собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки. А втім — не виключені, звичайно, й інші інтерпретації вибору псевдоніма». 
    Як письменника Василя Королева - Старого читач нашого часу лише відкриває. Можливо, з подивом: що за письменник? Чому досі був невідомий? Звідки ж було знати про нього читачеві раніше, якщо навіть у радянських енциклопедіях про Королева - Старого не згадувалось. Все стане на місце, якщо скажемо: він з еміграції, або, як тепер узвичаєно мовити, з діаспори.

     Доля Василя Костьовича була трагічною та схожою на життєвий шлях багатьох українських патріотів першої половини ХХ століття. У сорок років, щоб уникнути розправи влади, він змушений був покинути рідну землю й блукати світами, зазнаючи поневірянь.

        Саме за кордоном Василь Королів - Старий написав більшість своїх творів, а їх було не багато не мало 100 книжок і брошур, не рахуючи статей у пресі. Своїми роздумами з  читачами автор ділився на сторінках роману «Хмелик», у казках збірки «Нечиста сила», у п'єсі-казці «Русалка-жаба». Крім того, письменник написав багато оповідань для дітей і книжку спогадів.

       Обставини склалися так, що на Батьківщину Василь Костьович Королів-Старий так і не повернувся. Але туга за рідним краєм відбилася в усіх його творах.

         Своєю творчістю Королів - Старий прагнув утвердити в дитині розуміння краси, правди, моральної чистоти, почуття обов'язку, любові до природи і людини. Саме в цьому мали змогу переконатися читачі районної бібліотеки для дітей та сільських бібліотек - філій під час казкового знайомства «Автор химерних казок: Королів Старий».

     І все-таки хоч і поволі, але повертається до нас це ім’я, як і багато інших імен українських письменників, що були свого часу обставинами долі розвіяні по чужих світах

      Твори Василя Королева - Старого написані майстерно, вигадливо, доступно, невимушено. Автор вільно й нестримно фантазує, змушуючи читача знову й знову повертатися до книжки.       

    Фантастичні казки Василя Королева - Старого подібні до народних казок. Однак літературна казка має свої особливості, що відрізняють її від народної. Читач бачить те, що відбувається, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Так, мудрий погляд Королева-Старого на життя вчить читачів справедливо оцінювати вчинки казкових героїв, розрізняти добро і зло як у казках, так і в житті.         

Тож всім любителям казок, а якщо казки ще й химерні…

 

 радимо прочитати:

 

 Книжка Королева-Старого «Нечиста сила» доповнює і збагачує великий материк українських літературних казок, що витворили такі видатні майстри слова, як Марко Вовчок, П. Куліш, Ю. Федькович, С. Воробкевич, І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, а також Н. Забіла, А. Шиян, М. Пригара, П. Воронько, В. Близнець та ін.  Пишучи про нечисту силу, письменник мав чисті й світлі думки про людей, проймався їхніми болями й радощами, показав, що всі вони, казкові герої, є добрими, а не злими.

Казка «Мавка Вербинка».

«Моя домівка — ліс густий,
А все, що в нім, — моя сім'я;
Вовки, лисиці, Хух малий,
Коза, куріпки і змія, А
 відгадаєте, хто я?»

 

(Акровірш про Мавку)

Казка «Хуха-Моховинка»

 

У казочці «Хуха-Моховинка» Василь Королів-Старий оживляє, переосмислює по-своєму образи фольклорно - казкових представників «неіснуючого, невидимого світу». Автор показує алегоричні фольклорні образи добрими і веселими, вчинки яких здебільшого приносять людям якусь користь. Казка відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством та легкістю сприйняття. Василь Королів-Старий своїми цікавими розповідями - казками допомогає читачеві розширити межі уявлення про довколишній світ природи і людини.

    «Чарівне намисто»  — видання особливе. І цікаве во­но передусім тим, що відомий письменник  Василь Королів-Старий, котрий змушений був свого часу друкуватися за межами батьківщини, написав цю книжечку для українських дітей за сюжетами світового фольклору, наблизивши їх до реалій українського життя. Головними героями в казках виступають вродливі, працьовиті, люблячі дівчата. Письменник вважав, що змальовані в творах благородні почуття та високі ідеали потрібні людині так само, як чарівне намисто для прикраси, бо вони збагачують і очищують душу, дають змогу повноцінно розвиватися особистості й гармонійно сприймати світ.

Читайте з насолодою!

 

Презентація  збірки поезій «Пребудь, моя Вкраїнонько, пребудь!..» Сергія Тихолоза

 

1 лютого малий зал АПК був наповнений ущерть. Тут  на презентацію збірки Сергія Тихолоза «Пребудь, моя Вкраїнонько, пребудь!..» зібралися учні та викладачі Уманського професійно-аграрного ліцею, працівники Уманської РЦБС, бібліотекарі Паланської ОТГ.  Стіна прикрашена панно: прапор України, калина, колосся.  На тлі вишиваного рушника -  слова автора: «Є Україна! Є народ! І дай їй, Боже, бути, бути й бути!». Цю презентацію провели спеціалісти районної бібліотеки за ініціативи громадського активіста Петра Григоренка та підтримки голови Уманської районної ради Оксани Супрунець.

Ведучі зустрічі Віта Цюра та Ольга Гербут зазначили, що січень та лютий перевиті вервечкою пам’ятних та знаменних дат в історії України. Тут і події сторічної давності, і часів Другої світової війни, і Революції Гідності, і трагедій нинішньої неоголошеної війни. Сьогодні для тих, хто на передовій мужньо дивиться в очі агресору, надважливо не лише мати підтримку рідних і близьких, а й відчувати, що їхня свята справа – захист Вітчизни – потрібна кожному українцю. Воїни радіють отриманим листам, дитячим малюнкам і оберегам. Їхньому героїзмові присвячено чимало фільмів, пісень і віршів! І- ось таких зустрічей, які є свідченням нашої вдячності землякам-захисникам.

Звертаючись до присутніх, голова районної ради Оксана Супрунець зазначила, що сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Сьогоднішні події в Україні не дають спокою кожному свідомому українцю. На сході оберігають наші мирні сни чиїсь батьки, брати, сини. Часто війна бере непомірну плату людськими життями.  Тому нині, як ніколи, всі ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. І особлива відповідальність покладається на нинішню молодь, бо саме від патріотизму юних, їх життєвої позиції, від готовності стати поруч того, хто потребує захисту, залежить, чи Україна й надалі буде незалежною державою, чи стане бранкою підступного сусіда. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника. Даниною глибокої вдячності землякам-уманчанам - учасникам трагічних подій на Донбасі стала книга «Герої серед нас», видана за ініціативи Уманської районної ради в 2016 році. Оксана Анатоліївна подарувала примірник видання шанованому гостеві Сергієві Тихолозу та зазначила, що й нинішня презентація збірки поезій  – визнання сили й жертовності наших співвітчизників.

Спогадами про давні і дружні зв’язки, юнацькі роки, навчання поділився  Петро Григоренко, громадський активіст, за сприяння якого ця збірка поезій побачила світ та який є палким прихильником збереження та розвитку культури й  духовності  народу.

Виступ Сергія Тихолоза -  самобутнього прозаїка й поета, викладача української мови та літератури Тальянківського агротехнічного коледжу, художнього  керівника студії “Одкровення”, палкого патріотаУкраїни, поціновувача і захисника рідної мови тривав понад півтори години. "Молитва за Україну, за героїчне українське воїнство," - саме так радить сприймати своє нове видання автор. Кожен рядок його віршів – це особисто пережите, відчуте душею і серцем!  Це   жорстка правда сьогодення; в його римі відображаються події Майдану і тривожні дні війни у Східній Україні. Він знає, що війна – це горе, смерть, відчай і безвихідь. Глибокий щем викликали рядки, присвячені живим та полеглим воїнам - випускникам коледжу, серед яких був і наш земляк-берестівчанин Василь Ніженський. Запам’яталися присутнім і рядки-посвята Андрієві Кизилу, воїнові з крилами ангела.  Своїми рядками автор надихає читачів на об’єднання навколо ідеї патріотизму, любові до рідної  української мови і, звісно ж, до неньки України.  Поет ділиться власним рецептом, як оживити душу. У коротких рядках поезій, болючих спогадах зі щоденника  відчувається сильний нуртуючий дух, проглядає відкрита душа, справедлива й непримиренна до всього підлого. Слухаючи щемні рядки, присутні часто  втирали непрохані сльози.

На зустрічі звучали й авторські пісні, покладені на музику учнем, колегою та товаришем Сергієм Яковенком, який також узяв участь у презентації земляка. Автор подарував працівникам бібліотек району примірник збірки. А всі присутні отримали величезний емоційний заряд енергії від  спілкування з цим  самобутнім  автором.

 

Всіх бажаючих познайомитися з творчістю Сергія Тихолоза запрошуємо в районну центральну бібліотеку.  

       Метою цільової програми «Здорова нація – здорова держава» є організація активного здорового відпочинку та змістовного дозвілля молоді. Тож завідуючим Пугачівським сільським клубом разом з завідуючою сільською бібліотекою провели турнір з настільного тенісу. Участь взяла молодь села. Захід проходив у сільському клубі. Турнір проходив за всіма правилами. Було визначено переможців турніру та нагороджено грамотами та цінними подарунками. Переможці: 1 місце - Кузьмич Леонід, 2 місце – Усик Богдан, 3 місце – Нагорний Сергій, 4 місце Соболенко Владислав та Мицак Богдан. Також приймали участь та були нагороджені подяками Біба Марія та Коваленко Анна. Добра і тепла атмосфера заходу не давала учасникам відчути прохолоду в приміщенні.

   Пугачівською сільською бібліотекою було проведено годину пам’яті «В серцях людських не вмерли крути, вони проклали у майбутнє шлях». Зав бібліотекою розповіла присутнім про трагічні події далекого 1918 року і наголосила, що бій під Крутами це героїчна і трагічна подія. Також ознайомила з тематичною поличкою «Крути: незгасна пам’ять і урок сьогодення» та підготовленими матеріалами з періодики про подвиг героїв. Під час заходу прозвучали поезії П. Тичини «На Аскольдовій могилі», О. Тарнавського «На могилах», М. Лавренка «Крути» та інші. По закінченню заходу учасники прийшли до висновку: не можна викреслити з людської пам’яті той великий безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне житття. Вони стали легендою для наступних поколінь.

Україно! Дорога моя Батьківщино!

Люблю тебе всією душею.

Мені над оце більш нічого не треба.

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо

І сиза роса на траві при шляхах…

Такими словами розпочався захід «Під синьо – жовтим прапором свободи», проведений працівниками районної бібліотеки спільно з районним центром культури і дозвілля в Родниківській ЗОШ в день Соборності України. 22 січня весь український народ відзначав річницю Акту Злуки українських земель в Єдину Українську Соборну державу. Цього дня 1918 року Україна проголосила себе на майдані Святої Софії у Києві самостійною, вільною державою. А через рік, 22 січня 1919 року, на цьому ж майдані, було проголошено Акт «Про з'єднання всіх українських земель» в одну, спільну Соборну Українську державу. Західна Україна об'єдналася з Наддніпрянською для того, щоб міцніти й розбудовувати власну державу.

З нагоди цієї знаменної події на захід прибули керівники району: голова Уманської районної ради – Оксана Анатоліївна Супрунець, перший заступник голови Уманської районної державної адміністрації – Жорницькй Сергій Петрович та голова Родниківської сільської ради – Яремчук Руслан Анатолійович.

Учасники зібрання разом пригадали історію українського народу, вшанували тих, хто розбудовував, відстоював незалежність України, боровся за її волю. Ведучі Багрій Ольга та Цюра Віта відмітили, що це свято показує, що усі ми - діти однієї великої України і бажаємо жити в злагоді та мирі.

Окрасою заходу став вірш Т.Г.Шевченка «До Основ'яненка», продекламований ученицею школи Катериною Миколаєнко, та пісня «Україна молода» у виконанні Мішель Коваленко.

Гарним доповненням цієї зустрічі стало підбиття підсумків конкурсу малюнків «Україна – це ми», що відбувся напередодні свята в Родниківській ЗОШ.

 

         До відзначення цієї дати долучились і бібліотеки сіл району. Заходи, присвячені Дню Соборності та 100-річчю «Акту Злуки», пройшли в селах: Ладижинка, Бабанка, Полянецьке, Косенівка, Піківець та інших. До уваги читачів у читальній залі районної бібліотеки оформлена книжкова виставка «Україно – твоя доля, єдність, злагода і воля!»,  яка висвітлює події формування нації та боротьбу за незалежність.

  Свята і розваги – яскраві та радісні події в житті кожного українця. Характерно, що кожне із них супроводжується рядом обрядів і традицій. Бібліотеки прагнуть підтримувати багатовікові звичаї та долучити своїх читачів до проведення національних українських свят. Найбільш веселими та іскрометними є новорічні та різдвяні дійства, які супроводжуються виконанням колядок та щедрівок. Твори фольклору, пісні, вірші про Україну, природу, працю, які виконуються під час проведення заходів, формують патріотичні почуття.
Кожен населений пункт проводить притаманні лише цій місцевості обрядові дійства. Активними учасниками та організаторами заходів є бібліотечні заклади. Так, у ці святкові дні районною бібліотекою та біблотеками- філіями сіл Коржова, Оксанина, Піківець, Пугачівка, Бабанка, Косенівка проведено ряд тематичних заходів : новорічний серпантин «Біла казка», різдвяні зустрічі «Чарівний дотик Різдвяного дива», бібліовертеп «Завітайте до нас на Різдво!», етнографічні години «Колядки зі старої шухлядки» та «Щедрий вечір, добрий вечір».
14 січня бібліотечні працівники району взяли активну участь у фестивалі фольклорних дійств «Добрий вечір, Щедрий вечір», що відбувся на території ДІАЗ «Стара Умань», а ярмарок-виставка пиріжків, спечених майстерними руками бібліотекарів став його чудовим доповненням.

Юрієві Збанацькому – 105 років! 

Він трепетно живе у кожному рядку…

 

День народження Юрія Збанацького припав на Новорічні свята.

Тисячі й тисячі людей легко згадають це ім‘я, його книжки — так чи інакше —наповнювали їхній світ. Вони й досі лежать на полицях усіх українських бібліотек і більшості бібліотек колишнього Союзу. Здебільшого, читані…

У 19 років він вже був директором школи, у 28 — командиром одного з найбільших партизанських з’єднань, потім — керівником Київської міської організації Спілки письменників України. Складається враження, що життєвий шлях письменника був вистелений трояндами. Утім, коли  читаєш скупуваті архівні матеріали, мимоволі знаходиш й «колючки»: зраду колишнього колеги, лихоліття концтабору, наклеп, котрий уже в повоєнні часи ледь не призвів до ув’язнення…

Писати вірші й оповідання Збанацький почав ще у школі. Після війни вінповністю віддався літературній діяльності і став класиком за життя. Його твори було включено до шкільної програми.

         Як письменник Збанацький спершу заявив про себе творами для юних читачів. Уже в ранніх його оповіданнях поряд з дорослими діють юні герої, а повість «Таємниця Соколиного бору» ввійшла до скарбниці літератури для дітей та юнацтва. Це розумна, повна пристрастей і, в той же час, спокійна повість. Автор, наче, стоїть осторонь подій, але, насправді, він трепетно живе у кожному рядку. Саме під такою назвою районною бібліотекою для дітей проведено літературну п’ятихвилинку «Він трепетно живе у кожному рядку», в ході якої діти познайомились з життєвим і творчим шляхом письменника. Особливу увагу бібліотекар звернула на період його життя, пов’язаний з участю у Великій Вітчизняній війні, на бойові подвиги його як командира партизанського загону імені М. О. Щорса, за які він був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.

         Оце вміння трепетно жити у кожному рядку притаманне всій творчості Збанацького. «Лісова красуня», «Між добрими людьми», «Героводвія», «Курячий бог», «Малиновий дзвін» та ще цілий ряд книжок, присвячених юним героям і педагогам. Вони не тільки видавалися й перевидавалися на Україні, а й були перекладені багатьма мовами народів колишнього Радянського Союзу, виходили за кордоном. Плідна праця письменника у галузі літератури для дітей та юнацтва відзначена премією імені Лесі Українки.

У творах для дорослих широко відбите багатство людського досвіду. Письменник щедро «заселяє» добрими людьми сторінки своїх творів. «Переджнив'я», «Хвилі», «Привітайте мене, друзі!», «Червона роса» — ось далеко не повний перелік повістей та романів. Вони мали широку популярність, їх обговорювали на багатьох читацьких конференціях, бо не тільки художніми якостями, але й важливими життєвими проблемами зацікавлювали вони читача.

         Прославився Ю. Збанацький і як драматург, за його сценаріями та п’єсами створено декілька кінострічок: «Між добрими людьми» (1962), «Втікач з Янтарного» (1968), «Сеспель» (1970), «Таємниця партизанської землянки» (1975), «Чекайте на зв'язкового» (1980).

 

 

Тож читайте! Дивіться! Насолоджуйтеся творчістю письменника!

 Україно! Ти - моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

В.Симоненко

8 січня виповнилося б 84 роки від дня народження українському поету і журналісту, одному з найбільш яскравих представників покоління «шістдесятників» Василю Симоненку.

В. Симоненко – поет, який усе життя йшов до Храму справжньої літератури, до себе, до України, до істини. Майже кожен його вірш – про Україну, про рідну матір, про безрадісне життя простого народу. Він неначе відчував у своїх жилах кров усіх попередніх поколінь, яким не дали права сказати правду. Тому слово його сконцентрувало в собі таку потужну енергію любові і ненависті.

Серед славної групи молодих українських поетів-«шістдесятників» поет   відзначався надзвичайною громадською мужністю, безкомпромісністю й патріотизмом. Він тільки починав свою літературну творчість і не встиг повністю виявити свої великі поетичні здібності. Але й те, що він залишив нам, увійшло в золотий фонд нашої літератури, а ім'я Василя Симоненка стало символом нездоланного борця за волю України.

Вшановуючи  пам’ять нашого  земляка, великого українського поета, в бібліотеках району та районній бібліотеці пройшла поетична година «І голос твій нам душі окриля». Також до уваги читачів в читальному залі районної бібліотеки, представлена виставка творів Василя Симоненка «Золоте перо Василя Симоненка».  Всі бажаючі мали змогу перегорнути сторінки життя письменника, доторкнутися до його творчої спадщини, проникнутої гарячою любов’ю до Батьківщини.

5 травня в малому залі АПК відбулася творча зустріч з відомою поетесою, нашою землячкою Людмилою Леонідівною Солончук - «Моя душа у рідному селі».

Вшанувати гостю та насолодитися миттю поезії й спілкування завітали працівники сільських бібліотек філій, районного центру культури та дозвілля,  громадськість району та викладачі Уманського професійного аграрного ліцею.

Людмила Леонідівна  – член Національної Спілки письменників України, делегат 5-го з’їзду письменників України, керівник Звенигородського районного літературно – мистецького об’єднання «Звенигора». За збірку лірики «Візьми мене до раю» 2007 року була нагороджена літературною премією ім.Олександра Олеся, а за збірку віршів «Чекання вишневого Бога» -нагороджена літературною премією імені Василя Мисика 2010 року в номінації «Поезія». Вона є лауреатом Першого Міжнародного літературного конкурсу «Козацька балачка», лауреатом Міжнародного літературно – наукового конкурсу ім. Воляників – Швабінських (США), авторкою поетичних збірок: «Дожниця» (2002), «Птах туману» (2003), «Поки летить стріла»(2004), «Візьми мене до раю» (2007), «Спів двох сердець» - збірка пісень у співавторстві із композитором В.Постолакою (2008), «Чекання вишневого Бога»(2009), «Каштанове малятко» (2010), «На спокутницькій тверді» (2013), «Прилітай, журавлику!» (2015), «Спасівчане небо» (2015), «Вітер у гостях» (2015), «Найкраще сузір’я – моя Україна» (2016), «Душа чекає квітку щастя» (2017). Усі збірки поетеса подарувала районній бібліотеці.

Людмила Леонідівна – всебічно обдарована особистість. Вона - авторка слів і музики низки пісень. «Спів двох сердець» — то спільна збірка пісень поетеси із композитором Володимиром Постолакою.  Незабутній слід у її душі залишила і співпраця із композитором Володимиром Цибою. А з композитором і керівником Тальнівського ансамблю «Ордана» Миколою Вовком Людмила продовжує творити музичні дива. Пісні на слова поетеси нині виконують як професійні, так і самодіяльні митці: Черкаський державний академічний заслужений український народний хор, Звенигородська народна аматорська хорова капела, Ватутінський ансамбль «Оберіг», Ступичнянський ансамбль "Чотири броди" та окремі виконавці.

На творчій зустрічі поетеса представляла свої збірки, розповідаючи історії їх написання, зачитуючи вірші, деякі, навіть, співаючи.

 

На завершення всі присутні щиро побажали шанованій гості творчого натхнення. Йти далі, творити, писати, мріяти…

 

ПЕРЕМОГА У КОНКУРСІ

 

    Уманська районна центральна бібліотека стала однією з переможців конкурсу «Бібліотека – громада: відкритий простір», оголошеному  Всеукраїнською громадською організацією «Українська бібліотечна асоціація» (УБА)  за фінансової підтримки Фонду «Монсанто».

  За проектом «Бібліотека – громада: відкритий простір» дві сільські бібліотеки: Гереженівська та Кочержинська, у листопаді 2014 р. будуть обладнані комп’ютерною та офісною технікою за підтримки Фонду «Монсанто», а користувачі бібліотек отримають безкоштовний доступ до Інтернету за підтримки органів місцевої влади та самоврядування. Також за проектом передбачено поповнення бібліотечних фондів книгами і періодичними виданнями.

   

Контакти

Телефон:

(04744)32580 - директор

Адреса: м. Умань, вул.Залізняка, 2а

e-mail: umanrcbs@gmail.com 

Besucherzahler real russian women, who needs real men and real feelings
счетчик посещений